Вивчення психологічних механізмів етіогенезу тривожності в функціональній площині. Вікова динаміка та характер функціональних зв’язків між тривожністю та адаптивністю як інтегральними особистісними властивостями, що детермінують стійкий паттерн.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукПідвищена увага вчених до психологічних механізмів та закономірностей становлення особистості не є випадковою, більш за те, вона знаходиться у безпосередньому звязку із тією специфічною для сучасного українського суспільства ситуацією, яка й формулює наукове замовлення та спрямовує дослідницький інтерес. По-перше, за наявністю значної кількості ґрунтовних зарубіжних і вітчизняних праць з проблеми тривожності особистості, в сучасній науковій психології спостерігається полісемантичність, а подекуди й суперечливість підходів до визначення та операціоналізації поняття «особистісна тривожність», навіть у авторів однієї й тієї ж психологічної школи (Н.А. По-друге, дослідження психологічних механізмів тривожності традиційно сфокусовані на її вивченні як «реактивного утворення» (переважно в контексті деструктивного впливу на розвиток особистості), тим самим залишається невисвітленим функціональний аспект тривожності як полідетермінованої психічної властивості (В.Є. Водночас, не зважаючи на фундаментальне значення тривожності як фактора психічної активності особистості, в психології саме бракує досліджень, спрямованих на визначення тих структурних детермінант особистісної тривожності, які є носіями її функціонального значення. Відсутність наукових праць, у яких здійснювалась би спроба експліфікації та якісного аналізу функціональних детермінант тривожності на всіх рівнях психічної активності особистості, не дозволяє сформувати цілісного уявлення про психологічні механізми формування тривожності як інтегральної особистісної властивості, оскільки не враховуються всі аспекти досліджуваного явища.У першому розділі - «Теоретичні засади дослідження психологічних механізмів тривожності як властивості особистості» - викладено результати опрацювання наукової літератури з окресленої проблеми, проаналізовано основні методологічні підходи до розуміння природи феномену тривожності як одного з важливих факторів розвитку особистості. Надано основні психологічні визначення дефініції «тривожність», що подається авторами (залежно від розподілу акцентів дослідження) як обумовлена дією стресового чинника особистісна диспозиція (А. Визначено можливість вирішення цього питання шляхом виокремлення трьох самостійних семантичних одиниць: тривоги, немотивованої тривожності та особистісної тривожності (за Г.Ш. На загально-психологічних засадах феномен тривожності розглянуто в якості складного системного утворення, що проявляється на всіх рівнях психічної активності особистості та характеризується кількісно (за рівнем інтенсивності прояву), якісно (за детермінантами) й змістовно (за різновидами і формами). Послідовно аргументовано, що «якісність» особистісної тривожності доцільно розглянути поза спектром континууму «норма - патологія» - в якості показника ефективності адаптаційної активності особистості та особливостей її індивідуального розвитку.У дисертації представлене теоретичне узагальнення та експериментальне розвязання проблеми особистісної тривожності у підлітковому віці, що виявилось в експліфікації та концептуальному обґрунтуванні функціонального механізму тривожності, у визначенні якісних показників адаптаційного функціонування особистості, у створенні та апробації психопрофілактичної програми з попередження гіперфункції тривожності у підлітків. Тривожність як один зі стрижневих параметрів індивідуальних розбіжностей є невідємним фактором розвитку особистості, що визначає характер її адаптаційної активності. Фіксуючись в структурі особистісних властивостей наприкінці підліткового періоду, тривожність стабілізується на індивідуальному рівні інтенсивності. Динаміка функціональних взаємозвязків між тривожністю й адаптивністю як інтегральними особистісними властивостями характеризується тенденцією до поступового відсоткового зменшення кількості високо тривожних неадаптованих підлітків та наявністю достатньо репрезентативної кількості високо тривожних адаптованих підлітків (порівняно з високо тривожними дезадаптованими підлітками). Домінантою мотиваційної сфери підлітків, представленої потребами, мотивами, очікуваннями, ціннісними пріоритетами, прагненнями, цілями, виступає настанова на учбові та професійні досягнення (перша позиція в ієрархії).