Вплив особистісних акцентуацій на ефективність здійснення діяльності в особливих ситуаціях. Феноменологія поведінки військовослужбовців у залежності від режиму і умов діяльності (стрес і монотонія). Динаміка коливань надійності носіїв акцентуацій.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукАНОТАЦІЯ акцентуація військовослужбовець стрес Психологічні детермінанти адаптації військовослужбовців строкової служби до особливих умов діяльності. У роботі подаються результати вивчення впливу особистісних акцентуаційна ефективність здійснення діяльності в особливих ситуаціях; описується феноменологія поведінки військовослужбовців у залежності від режиму і умов здійснюваної діяльності (стрес і монотонія), наводяться і обговорюються дані щодо динаміки коливань надійності носіїв певного типу акцентуацій характеру і військової спеціалізації (сенсорного і сенсорногностичного класу), недоліки і переваги представників цих акцентуацій. Наводяться дані про наявність відносно жорсткого звязку між типом (педантичним, гіпертимним) особистісної акцентуації, комплексом притаманних згаданим типам психічних властивостей і динамікою успішності оволодіння ними певними спеціалізаціями операторського профілю.Сучасний момент розвитку психології, в тому разі і української, відзначається серйозними зрушеннями своєї предметної галузі, яка донедавна обмежувалася колом проблем академічного змісту, використовуючи сферу практичної діяльності здебільшого в якості зручного ілюстративного матеріалу. Нова соціально-економічна і ідеологічна ситуація, що склалася останнього десятиріччя, відкрила психології, включно і військовій, реальні можливості доведення свого теоретичного потенціалу на матеріалі науково обгрунтованого розвязання чималої кількості задач, висунутих перед нею досвідом практичної діяльності людини. Мета дослідження полягала у дослідженні і встановленні провідних тенденцій поведінки військовослужбовців строкової служби із різним типом акцентуації особистості у процесі адаптації їх до особливих умов діяльності і розробці рекомендацій щодо шляхів удосконалення процедури психологічної підготовки на етапі професійної підготовки. В якості гіпотези дослідження висунуте припущення про те, що детермінантою успішності адаптації військовослужбовця до особливих умов діяльності постає певне співвідношення інтрапсихічних утворень (система особистісних диспозицій), крайні форми виразності яких (акцентуації) зумовлюють типові особливості процесу адаптації в цілому, специфіку способів поведінки у особливих умовах діяльності, зокрема. Припускається, що належна оптимізація процесу адаптації до особливих умов діяльності може бути досягнута за умови узгодження типових (стильових) форм саморегуляції поведінки акцентуйованої особистості із вимогами і особливостями здійснюваної нею діяльності.У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено обєкт, предмет і мету дослідження, розкрито методологічну основу роботи, вказано використані методики і методичні прийоми, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, викладено основні положення, що виносяться на захист, подано дані про апробацію роботи та її впровадження у практику. У першому розділі “Військова діяльність як предмет психологічного аналізу” викладено результати аналізу психологічної літератури з досліджуваної проблеми, проаналізовано основні напрямки та підходи до проблеми адаптації у загальній, інженерній і військовій психології, розроблено концептуальну модель дослідження особистісної детермінації процесу адаптації військовослужбовців строкової служби в особливих умовах їх професійної діяльності, визначено особливості співвідношення успішності діяльності в особливих умовах із симптомокомплексом особистісних властивостей, а також систему психологічних засобів оптимізації процесу професійної підготовки спеціалістів, що належать до різних типів особистісних акцентуацій. Проте належної єдності у поглядах дослідників щодо змісту й обсягу поняття адаптації не існує, що не може не стояти на заваді як створенню цілісної методологічно обгрунтованої концепції адаптації, так і розвязанню чималої кількості питань власно практичного порядку. На межово узагальненому рівні абстракції (категоріальному) адаптація розуміється як будь-який вид бінарної взаємодії системи і середовища, у процесі якої відбувається узгодження їх структур і функцій (Г.Д. Відзначається, що дослідження природи, механізмів і процесу адаптації особистості до різноманітних вимог діяльності, а також базові теоретичні постулати, розроблені в загальній і інженерній психології, отримали своє місце і у сфері досліджень, безпосередньо повязаних із розвязанням задач військово-професійної діяльності.