Закономірності виникнення та розвитку міжособистісних та внутрішніх конфліктів особистості, аналіз поняття "конфлікт" у психологічній літературі, особливості інтрапсихічних конфліктів. Прогностичні здібності та здатність регулювати власну поведінку.
Аннотация к работе
Але навіть в його рамках один і той же внутрішній конфлікт можна розглядати по-різному - як структурний чи динамічний, так як будь-який конфлікт можна описати і як конфлікт між потягами - усвідомленими чи неусвідомленими, допустимими чи ні. Так само й у випадку внутрішнього конфлікту - його теж можна розглядати виходячи з різних точок зору - як конфлікт між різними частинами особистості, як конфлікт між різними мотивами її поведінки чи як конфлікт між різними системами її цінностей. Тому один і той же конфлікт може зміщуючись по часовій прямій вліво переходити в конфлікт за використання певних ресурсів, так що його початкова ціль (причина, що послужила передумовою його виникнення) фактично втрачається, або навпаки - зміщуючись вправо, переходити в здійснення активності, спрямованої на досягнення інших, більш значущих цілей, які, наприклад, вже можуть й не бути конфліктними для обох учасників. Джерелом такого конфлікту можуть служити її мотивації, емоції, критерії оцінки ситуації, інтелектуальні установки, а кінцевою ціллю такого внутрішнього конфлікту для людини завжди буде лише одне - те, яку саме поведінку вона повинна обрати для себе, яке саме рішення прийняти. Якщо ж визнати існування небезпечних чи неприємних для людини мотивів її власної поведінки, то стає зрозумілим, що наприклад конфлікт між бажанням досягнути чогось приємного і уникнути неприємного насправді є конфліктом між бажанням здобути відчуття внутрішнього комфорту і бажанням здійснити щось небезпечне чи неприємне, так само як конфлікт між тим, щоб уникнути двох однаково неприємних можливостей можна розглядати як конфлікт між двома однаково неприємними мотивами, кожен з яких бореться за свою реалізацію.Таким чином конфлікт завжди виникає там, де є дві сторони конфлікту - два субєкти, де вони переслідують однакові з субєктивної точки зору, але несумісні з обєктивної точки зору, цілі і де їм в боротьбі за досягнення цих цілей доводиться використовувати одні і ті ж ресурси. В той же час, коли мова йде про внутрішній конфлікт, виділити те, що саме є сторонами конфлікту, які цілі переслідує кожна зі сторін і які ресурси для цього використовуються, не завжди уявляється можливим. Проте насправді внутрішній конфлікт може проявлятися не тільки в мотиваційній, але й в інших сферах особистості - бути конфліктом когнітивних уявлень, проявлятися в одночасній наявності суперечних взаємовиключних (амбівалентних) емоцій - конфлікт в емоційній сфері, бути інформаційним або поведінковим конфліктом.З них двоє (чоловіки) фактично відмовилися відповідати, а ще 2 (один чоловік і одна жінка) відповіли не на всі методики - не заповнили методику, що визначає наявність мотиваційного конфлікту. Фройда [34] - конфлікт між принципом насолоди і принципом реальності), то навіть тоді він виникає внаслідок тих рис характеру людини (її внутрішніх характеристик і способів прийняття рішень, її здатності до самоприйняття і стриманості), які раніше були зумовлені її взаємодією з іншими людьми. Крім того, навіть діагностувавши мотиваційний, скажімо конфлікт, ми можемо зіткнутися з двома абсолютно різними людьми, які при однаковому рівні виявленого в них конфлікту, насправді можуть зовсім по-різному відноситися до такого протиріччя. Крім того, існує ще цілий ряд характеристик, які безумовно можуть впливати на внутрішню конфліктність людини, але невідомо було з яким саме знаком - схильність до домінування (така людина має менше внутрішніх конфліктів тому, що їй легше управляти іншими людьми, а чи навпаки - її внутрішні конфлікти заставляють її шукати влади над іншими, тому домінантність сама по собі виступає ознакою вже наявного внутрішнього конфлікту?); ескапізм (людина уникає проблем, а тому й не має внутрішніх конфліктів, а чи навпаки - уникає їх через те, що вже й так переповнена конфліктами?) та інтернальність (людина відчуває свою відповідальність за власну долю, тому легко вирішує конфлікти, чи навпаки - відчуває свою вину навіть за те, що насправді їй непідвладне?). Суть даної методики полягає у тому, що після виявлення в людини за першою методикою „Діагностики внутрішнього конфлікту” певного рівня мотиваційного конфлікту, їй надають бланк з результатами першого опитування і просять оцінити свій стан по кожному з можливих розривів між значимістю і доступністю різних цінностей за одним з семи станів: як відчуття конфлікту; внутрішнього вакууму; внутрішньої тривоги; туги, пригніченості; апатії, нестачі сил; чи відчуття внутрішнього спокою і безтурботності; або внутрішнього комфорту.Таким чином в результаті даного дослідження залежності мотиваційного конфлікту ні від особистісних якостей людини, ні від її креативних здібностей не виявлено, як і не виявлено звязку між мотиваційним конфліктом та іншими маркерами внутрішнього конфлікту, як-от між мотиваційним конфліктом і станами тривожності та фрустрації. Разом з тим ці стани в свою чергу цілком явно (обернено) корелюють з адаптивними здібностями особистості, з її здатністю до самоприйняття та прийняття інших, з її інтернальніст
Вывод
Таким чином конфлікт завжди виникає там, де є дві сторони конфлікту - два субєкти, де вони переслідують однакові з субєктивної точки зору, але несумісні з обєктивної точки зору, цілі і де їм в боротьбі за досягнення цих цілей доводиться використовувати одні і ті ж ресурси. В той же час, коли мова йде про внутрішній конфлікт, виділити те, що саме є сторонами конфлікту, які цілі переслідує кожна зі сторін і які ресурси для цього використовуються, не завжди уявляється можливим. Щоб уникнути цього протиріччя, найчастіше використовують або умовний поділ особистості на різні складові частини, або говорять про боротьбу мотивів. Проте насправді внутрішній конфлікт може проявлятися не тільки в мотиваційній, але й в інших сферах особистості - бути конфліктом когнітивних уявлень, проявлятися в одночасній наявності суперечних взаємовиключних (амбівалентних) емоцій - конфлікт в емоційній сфері, бути інформаційним або поведінковим конфліктом. Тому говорячи про внутрішній конфлікт, насправді дуже часто можна говорити про його зовсім різні прояви в різних частинах особистості. Тим більше, що особливістю внутрішніх конфліктів є те, що в більшості випадків одна сторона конфлікту так і залишається не висвітленою, приховується в сфері підсвідомих уявлень і прагнень людини. Проте навіть не діагностувавши сам конфлікт, часто його можна виявити за його вторинними „маркерами” - станами тривожності, проявами нічим, здавалося би, не зумовленої агресивності, наявністю фрустрації. Тоді, навіть не виявивши безпосередньо самого конфліктного протиріччя? можна говорити про таку поведінку людини, що або сприяє зменшенню в неї напруженості і тривоги, або навпаки - лише підсилює її. І таким чином хоча б опосередковано судити про взаємозвязок між цими процесами, між наявністю конфлікту і характерними особливостями особистості.4.1 Опис вибірки досліджуваних
Оскільки метою даного дослідження було виявлення тих чинників внутрішнього конфлікту особистості періоду дорослості, які в принципі не повинні безпосередньо залежати від усіляких можливих соціально-побутових проблем, за основу була взята група в цілому більш чи менш успішних досліджуваних, які не мають яскраво виражених проблем матеріального характеру, в більшості своїй забезпечені роботою, не мають психосоматичних захворювань і в переважній більшості володіють вищою, або принаймі середньо-спеціальною, освітою.
Всього було опитано 36 чоловік. Попередньо було роздано 42 анкети. З них двоє (чоловіки) фактично відмовилися відповідати, а ще 2 (один чоловік і одна жінка) відповіли не на всі методики - не заповнили методику, що визначає наявність мотиваційного конфлікту. З тих 38, що залишилося, ще двоє в силу різних причин не заповнили останню методику самооцінки мотиваційного конфлікту „Сім станів”. В загальному ж можна констатувати, що жінки більше схильні відповідати на запитання, що стосуються їхнього психічного стану, а чоловіки по можливості уникають цього. В усякому разі тоді, коли в якійсь мірі бояться здатися слабкими чи побоюються, що це якимсь чином може відбитися на їхньому житті чи їхній карєрі.
Усього з 36 чол.: Чоловіків - 15; Жінок - 21.
Вік опитуваних змінювався від 21-го до 52 років. Верхня вікова межа була встановленою не більш як в 55 років спеціально, щоб уникнути пенсійного (в жінок) чи передпенсійного (в чоловіків) віку, так як в цьому разі досліджувані конфлікти можуть носити вже зовсім інший характер. В загальному ж розподіл опитаних за віком виглядає наступним чином:
З них переважна більшість має вищу освіту - 24 чол. З середньою спеціальною (незакінченою вищою) - 11 чол. З середньою освітою - 1 чол.
За професією досліджувані в основному розподілилися таким чином, що найбільш представленою є група тих, хто працюють в системі відносин „людина-техніка” (інженери, електромонтери, водії) та „людина-людина” (вчителі, телефоністи, секретарки, підприємці, є навіть один директор). Менш представленою є система професій „людина-знакова система” (переважно бухгалтери і компютерники) та „людина-художній образ” (лише один архітектор). Значну групу складають ті, хто тимчасово не працюють в силу різних причин (не мають роботи або знаходяться у декретній відпустці), всього - 6 чоловік. Зовсім не вдалося знайти людей, професія яких би потрапляла в категорію „людина-природа”. Очевидно, як і внаслідок взагалі низької поширеності такого роду професій (не так в нас багато агрономів, лісників і зоотехніків), так і через загальний стан суспільного життя - практично повну відсутність на ринку професій подібного роду (сільське господарство, яке є основним споживачем таких спеціалістів, практично не розвивається). В загальному ж розподіл за професіями виглядає наступним чином:
Всі ці професії були класифіковані за ймовірністю того, наскільки вони можуть провокувати внутрішні конфлікти. Підставою для такої класифікації послужили наступні ознаки: · якою мірою професія повязана з роботою з іншими людьми - більший рівень спілкування з іншими людьми ймовірно провокує виникнення більшої кількості конфліктів;
· наскільки професія є творчою - завдяки творчості людина отримує можливість якимсь чином розвязувати свої внутрішні конфлікти;
· наскільки професія дає змогу людині реалізувати свої прагнення і уподобання.
Таким чином категорії професій „людина-природа” було присвоєно значення 1, „людина-художній образ” - 2, „людина-знакова система” - 3, „людина-техніка” (оскільки часто подібні професії передбачають і конфліктні взаємовідносини з іншими людьми, як-от в інженерів чи водіїв) - 4, „людина-людина” - 5. Найвищу категорію - 6, було присвоєно непрацюючим опитаним, виходячи з припущення що відсутність постійної роботи вже сама по собі є джерелом постійних внутрішніх конфліктів, так як не дає людині ніякої змоги реалізовувати власні прагнення. Також проводилося опитування ще за однією ознакою, що може мати вплив на наявність внутрішнього конфлікту. Ця характеристика - наявність постійного грошового доходу. Всього серед опитаних працюючих - 30 чол., постійний грошовий дохід мають - 32, непрацюючих - 6. Тобто двоє непрацюючих все-таки мають постійний грошовий дохід.
4.2 Опис використовуваних методик
В даному дослідженні ми виходили з того, що людина - істота соціальна, а тому тільки взаємодіючи з іншими людьми, вона й може повноцінно розвиватися. Тому навіть в тому разі, коли ми говоримо про її внутрішні конфлікти, ми повинні вести мову про ті причини в зовнішньому щодо неї світі, які прямо чи опосередковано призвели до їх виникнення. З цієї точки зору першоосновою будь-якого внутрішнього конфлікту спершу стає конфлікт зовнішній. І навіть якщо він й не був безпосередньо спричинений спілкуванням з іншими людьми, а став наслідком дії законів того фізичного світу, в якому ми живемо (згідно до уявлень З. Фройда [34] - конфлікт між принципом насолоди і принципом реальності), то навіть тоді він виникає внаслідок тих рис характеру людини (її внутрішніх характеристик і способів прийняття рішень, її здатності до самоприйняття і стриманості), які раніше були зумовлені її взаємодією з іншими людьми. Проте для того, щоб зовнішній конфлікт якимсь чином став внутрішнім, він повинен спершу інтеріоризуватися людиною, а вже потім - залишитися в її уявленнях на якийсь час, певний час зберігати свою важливість. З цієї точки зору динамічний підхід до проблеми внутрішніх конфліктів полягає у тому, що їхня кількість буде залежати від трьох основних факторів: - кількості конфліктів, які переживає людина в зовнішньому щодо неї світі;
- кількості конфліктів, що інтеріоризуються нею;
- умов, за яких ці конфлікти, залишаючись невирішеними, так і не знаходять свого розвязання яким би то не було чином.
Крім того, навіть діагностувавши мотиваційний, скажімо конфлікт, ми можемо зіткнутися з двома абсолютно різними людьми, які при однаковому рівні виявленого в них конфлікту, насправді можуть зовсім по-різному відноситися до такого протиріччя. На це, наприклад, прямо вказує автор методики діагностики мотиваційного конфлікту Є. Фанталова [30]. Тому четвертим фактором, що визначає розвиток внутрішнього конфлікту, стає наступне: - те, як саме сприймає людини конфліктне протиріччя в своїй душі, наскільки воно є важливим і неприємним для неї.
Виходячи з вищесказаного, були підібрані відповідні методики для діагностики наявності внутрішнього конфлікту та характерних рис особистості. Для діагностики конфлікту людини в мотиваційній сфері використовувалася методика Є.Б. Фанталової „Диагностика внутреннего конфликта” [30]. Проте враховуючи, що характерною особливістю внутрішніх конфліктів є те, що протікати вони можуть не тільки в мотиваційній сфері і що часто одна зі сторін конфлікту так і залишається неусвідомленою - переважно тому, що або приховується в підсвідомій сфері, або асоціюється з якимись надзвичайно сильними неприємними переживаннями, було вирішено додатково використати ще й Методику діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка [28]. Дана методика дає можливість діагностувати наявність в людини станів тривожності і фрустрації, які, як правило, майже завжди супроводжують внутрішній конфлікт. Таке порівняння виявленого за першою методикою мотиваційного конфлікту з рівнем тривожності і (або) фрустрації, дасть змогу більш чітко встановити наявність внутрішнього конфлікту і те, чи був він зумовлений конфліктом саме в мотиваційній сфері, а чи міг бути викликаним якимись іншими причинами. На наступному етапі було підібрано методику для діагностики тих якостей особистості, які можуть зумовлювати одночасно і як її конфліктність у зовнішньому світі, у відносинах з іншими людьми, так і викликати в неї самої внутрішні конфлікти, сприяти інтеріоризації конфліктів зовнішніх. Першими з цих якостей є здатність до соціальної адаптації в колективі та до прийняття інших людей, другими - здатність до самоприйняття, відчуття внутрішнього комфорту і спокою. Крім того, існує ще цілий ряд характеристик, які безумовно можуть впливати на внутрішню конфліктність людини, але невідомо було з яким саме знаком - схильність до домінування (така людина має менше внутрішніх конфліктів тому, що їй легше управляти іншими людьми, а чи навпаки - її внутрішні конфлікти заставляють її шукати влади над іншими, тому домінантність сама по собі виступає ознакою вже наявного внутрішнього конфлікту?); ескапізм (людина уникає проблем, а тому й не має внутрішніх конфліктів, а чи навпаки - уникає їх через те, що вже й так переповнена конфліктами?) та інтернальність (людина відчуває свою відповідальність за власну долю, тому легко вирішує конфлікти, чи навпаки - відчуває свою вину навіть за те, що насправді їй непідвладне?). Всі ці ознаки діагностує Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймона [28]. Наступним припущенням в процесі вивчення внутрішніх конфліктів стала гіпотеза про те, що відповідний рівень освіти сприяє їхньому збільшенню (для цього в опитуваних запитувалося про їхню освіту), а наявність в них креативних здібностей навпаки - може зменшувати рівень внутрішніх конфліктів за рахунок механізмів творчого мислення, завдяки її здатності реалізовувати конфліктне протиріччя через творчість. Причому мова тут йде не про такі ознаки креативності як швидкість і гнучкість інтелекту, здатність до концентрації уваги та швидкого переключення діяльності, як про ті риси особистості, які говорять про уяву людини, наявність в неї фантазії, почуття гумору, рівня розвитку інтуїції та творчого мислення. Для цього був використаний опублікований раніше в журналі „Обдарована дитина” тест „Креативність”. Крім того, проводилося опитування і щодо професійної діяльності досліджуваних, а всі дані про їхні професії були поділено за ознакою професії по Е. Клімову [11], причому впорядковані вони були за ймовірністю їхнього впливу на виникнення і розвиток внутрішніх конфліктів особистості. За цією ознакою № 1 було присвоєно категорії професій „людина-природа”, 2 - „людина-художній образ”, 3 - „людина-знакова система”, 4 - „людина-техніка” (так як інженери, скажімо, чи водії, які в принципі працюють з технікою, все-таки частіше стикаються (конфліктують) з іншими людьми, ніж, скажімо, бухгалтери чи компютерники) і 5 - „людина-людина”. Разом з тим, в ході даного опитування виявилося, що певна частина опитаних в силу різних причин не працюють - або внаслідок неможливості знайти роботу, або через те, що знаходяться в декретній відпустці (жінки). Ці люди в відповідній графі опитувальника з власної ініціативи вказували „не працюю”. Їм було присвоєно № 6, так як в наших умовах відсутністю постійного заробітку вже сама по собі є достатньо серйозною причиною для виникнення найрізноманітніших внутрішніх проблем.
Ну і нарешті, останньою використаною методикою стала методика Є.Б. Фанталової „Сім станів”. Суть даної методики полягає у тому, що після виявлення в людини за першою методикою „Діагностики внутрішнього конфлікту” певного рівня мотиваційного конфлікту, їй надають бланк з результатами першого опитування і просять оцінити свій стан по кожному з можливих розривів між значимістю і доступністю різних цінностей за одним з семи станів: як відчуття конфлікту; внутрішнього вакууму; внутрішньої тривоги; туги, пригніченості; апатії, нестачі сил; чи відчуття внутрішнього спокою і безтурботності; або внутрішнього комфорту. Тобто, осмисливши наявні в неї мотиваційні протиріччя, людина по суті має охарактеризувати своє сприйняття їх за кожною з цих ознак, з яких 5 штук відображають емоційно негативні стани, а 2 - емоційно позитивні. В тому варіанті, як ця методика використовувалася самою Є. Фанталовою - в основному для діагностування психічного стану людей, хворих на психосоматичні захворювання, це давало змогу оцінити переважання одних (наприклад емоційно-негативних) станів над іншими (емоційно-позитивними) і оцінити загальний стан людини. Крім того, людину просили оцінити й свій загальний емоційний стан, що вже давало змогу порівнявши його з тими цінностями, в яких виявлено мотиваційний конфлікт, знайти ті з них, де оцінка найбільш співпадає, а тому вірогідно відшукати ті з них, які для людини є найбільш значимими. Проте в нашому випадку, оскільки опитування проводилося серед в цілому здорових людей різного віку і освіти, переважання емоційно-негативних чи емоційно-позитивних станів говорить нам не стільки про схильність до психосоматичних захворювань, як про самооцінку внутрішнього стану опитуваного, можливо навіть - незалежну від рівня діагностованого в нього мотиваційного конфлікту. Тим більше, що в основному практично в усіх опитаних, за одним тільки винятком, рівень емоційно-позитивних станів виявився більшим за рівень емоційно-негативних.
Зразки всіх використовуваних опитувальників наведені в Додатку 1.
4.3 Опис отриманих результатів
Отримані дані діагностики мотиваційного конфлікту за методикою Є. Фанталової та самооцінки психічних станів за методикою Г. Айзенка показали наступне: Descriptive Statistics (Діагностика внутрішнього конфлікту)
Valid N Mean Minimum Maximum Std.Dev.
Мотиваційний конфлікт 36 23,88889 0,000000 62,00000 16,84175
Тривожність 36 8,47222 3,000000 16,00000 3,16667
Фрустрація 36 8,02778 1,000000 20,00000 3,92418
Тобто значення мотиваційного конфлікту, діагностованого в опитуваних, коливалося від 0 до 62, тривожності від 3 до 16, фрустрації - від 1 до 20. Слід відмітити, що якщо середні значення тривожності і фрустрації в цілому відповідали нормам, встановленим в опитувальнику Г. Айзенка (приблизно 8-14), то середній рівень діагностованого мотиваційного конфлікту серед опитуваних Mean=23,88889 (23,93333 для чоловіків і 23,85714 для жінок), виявився значно нижчим норм, запропонованих опитувальником Є. Фанталової (Mean=33,07 для чоловіків і 37,02 для жінок). Опитування при цьому проводилося методом попарного порівняння між собою 12-ти різних понять, що описують в основному „термінальні цінності”, виділені в такому вигляді М. Рокичем, адаптований варіант методики якого широко використовується вітчизняними дослідниками [28, с. 637]. Спершу проводилося порівняння щодо оцінки їхньої більшої привабливості та значимості, а потім - таке ж порівняння стосовно їхньої легшої досяжності та доступності. В список для порівняння автором „Методики діагностики внутрішнього конфлікту” Є. Фанталовою були включені наступні 12-ть цінностей: 1. Активне, діяльне життя;
2. Здоровя (фізичне і психічне здоровя);
3. Цікава робота;
4. Краса природи і мистецтва;
5. Кохання (духовна і фізична близькість з коханою людиною);
6. Матеріально-забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів);
7. Наявність хороших і вірних друзів;
8. Впевненість в собі (свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів);
9. Пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, а також інтелектуальний розвиток);
10. Свобода як незалежність у вчинках і діях;
11. Щасливе сімейне життя;
12. Творчість (можливість творчої діяльності).
Можна відмітити, що в деяких категоріях майже всі опитувані відповідали практично однаково. Так усі опитані відмітили значимість і цінність сімейних відносин, значення кохання і, майже завжди, доступність, але непотрібність (невисоку цінність) категорії №4 „Краса природи і мистецтва”. Крім того, майже в усіх випадках відзначали достатньо високу значимість 6-ої категорії (”Матеріально-забезпечене життя, відсутність матеріальних цінностей”) та її незначну доступність. В цих категоріях відповіді були до певної міри стандартизованими. Так, наприклад, цінність категорії №11 „Щасливе сімейне життя” відзначалася всіма, без винятку, опитаними на рівні від 8 до 11 балів (виборів), і тільки двоє опитаних оцінили її значення в 4 бали, цінність категорії №5 „Кохання, духовна і фізична близькість з коханою людиною” теж набувала переважно високих значень в 8-11 балів, хоч і переважно дещо нижчих, ніж цінність сімейного життя, а в загальному коливалася від 5 до 11 балів і жодного разу не опускалася нижче. Також практично всі відмічали високу значимість категорії №2 „Здоровя, фізичне і психічне здоровя” і різну (переважно залежно від віку) її доступність. Далі оцінювався „розрив” між цінністю (значимістю) і доступністю кожної з категорій. При цьому, згідно до методики, розрив між цінністю і доступністю по окремим категоріям менше як в 4 бали по кожній з цих характеристик при обробці отриманих результатів не враховувався взагалі. Через це в кількох чоловік (всього 5) діагностоване значення мотиваційного конфлікту в загальному виявилося рівним нулю.
Для всієї вибірки опитуваних розподіл значень мотиваційного конфлікту виглядає наступним чином:
Проте враховуючи те, що конфлікт в мотиваційній сфері людини не повністю описує весь спектр внутрішніх конфліктів людини, було також проведено дослідження рівня тривожності та фрустрації, як своєрідних маркерів, що свідчать про наявність в людини внутрішніх протиріч, невирішуваних проблем. Розподіл тривожності та фрустрації виглядає наступним чином: Тривожність:
Фрустрація:
Тобто, як і рівень мотиваційного конфлікту, цілком відповідає законам нормального розподілу. Цікаво проте відмітити, що фрустрація змінювалася в значно більших межах, ніж тривожність, від 0 до 20-ти, а не від 2 до 16.
Також було проведено опитування згідно до тесту „Креативність”, що діагностує креативні здібності людини за кожним з восьми наступних показників за десятибальною шкалою: оригінальність, цікавість, уява, інтуїція, творче мислення, емоційність, почуття гумору та творче ставлення до професії. Тест „Креативність” ніяких норм не містить, так як креативні здібності людини можуть змінюватися в широких межах і в цілому за різними шкалами вони набували значень згідно до наведеної нижче таблиці: Descriptive Statistics (Діагностика внутрішнього конфлікту)
Творче ставлення до проф. 36 5,305556 1,000000 9,00000 1,983063
В загальному ж інтегральний показник (сума набраних балів по всім шкалам) для кожного з опитуваних змінювався в межах від 29-ти до 63-х балів.
Також згідно до Методики самооцінки психічних станів „Сім станів” визначалося переважання емоційно-негативних чи емоційно-позитивних станів та рівень кожного з цих станів. Для цього опитуваний оцінював свій психічний стан за шкалою від 0 до 9 балів по кожному з діагностованих в нього раніше внутрішніх конфліктів (що описувалися неспівпадінням цінності і доступності) за однією з семи наступних характеристик: відчуття конфлікту; внутрішнього вакууму; внутрішньої тривоги; туги, пригніченості; апатії, нестачі сил; внутрішнього спокою і безтурботності; внутрішнього комфорту. Після цього визначалося середнє значення для емоційно негативних станів (перші пять шкал) та емоційно позитивних станів (останніх дві). Практично всі опитані, за одним винятком, продемонстрували стійке переважання ЕПС над ЕНС.
Descriptive Statistics (Діагностика внутрішнього конфлікту)
Повністю всі отримані дані за усіма методиками представлені в зведеній таблиці в додатку № 2.
4.4 Аналіз і інтерпретація отриманих результатів
4.4.1 Кореляційний аналіз
Кореляційний аналіз отриманих даних дозволив виявити певні закономірності, що стосуються досліджуваної проблеми (див. додаток 3). Так, перш за все тут слід відмітити те, що ніякого звязку між наявністю в людини мотиваційного конфлікту та іншими її особистісними рисами фактично не було виявлено. Проте незважаючи на це, були виявлені інші, достатньо значимі, закономірності. Так наприклад цікавими виявилися ті звязки, що проявилися між наявністю в людини станів тривожності і фрустрації та іншими її характерними ознаками (див. додаток 4). Несподіваним виявилося також те, яке значення мають такі креативні риси як почуття гумору та здатність до творчого мислення. Так почуття гумору виявилося повязаним практично з усіма рисами особистості, що сприяють її успішній адаптації в колективі (адаптивність, самоприйнятття, емоційна комфортність, інтернальність та домінування „зі знаком плюс” та тривожність і ригідність - „з мінусом”), а творче мислення виявилося повязаним з адаптивністю, самоприйняттям, інтернальністю та цікавістю. Можна відмітити також те, що творче ставлення до професії виявилося прямо повязаним з оригінальністю та обернено - з ригідністю, а агресивність виявилася повязаною з домінуванням і цікавістю. З цією ж цікавістю і схильністю до домінування виявилася звязаною і категорія професії - люди, що працюють в категоріях професій, повязаних з роботою з іншими людьми, менш схильні до проявів домінування і до проявів цікавості. Можливо - це наслідок певного „емоційного вигорання” чи й простої втоми на роботі. Також можна відмітити і певний розподіл за статтю - жінки виявилися більш схильними до проявів тривожності і фрустрації, в них нижчий рівень інтернальності і домінування, вони менше схильні появляти цікавість (всупереч загальноприйнятій думці) і є більш ригідними. Також серед них більший процент тих, хто має вищу освіту і тих, кому доводиться працювати з іншими людьми (переважно вчителі). Несподіваним виявився кореляційний звязок між відсутністю постійного заробітку і наявністю уяви.
В загальному ж найцікавіші кореляційні звязки можна представити у вигляді наступних кореляційних плеяд:
Адаптивність r = -0,720885 r = -0,505494 Почуття гумору
Самоприйняття r = -0,649214 r = 0,374887 Ескапізм
Прийняття інших r = -0,398305 r = 0,352405 Емоційність
Емоційна комфортність r = -0,708424 Тривожність r = 0,733329 Фрустрація
Інтернальність r = -0,757181 r = 0,445581 Ригідність
Домінування r = -0,363499 r = 0,478568 Стать
Адаптивність r = -0,708137 r = 0,431327 Емоційність
Самоприйняття r = -0,573236 r = 0,733329 Тривожність
Прийняття інших r = -0,422725 Фрустрація r = 0,527886 Ригідність
Емоційна комфортність r = -0,597106 r = 0,400558 Стать
Інтернальність r = -0,728202 r = 0,487807 Ескапізм
Адаптивність r = 0,441405 r = 0,365086 Домінування
Самоприйняття r = 0,494773 Почуття гумору
Емоційна комфортність r = 0,446963 r = -0,344788 Ригідність
Інтернальність r = 0,342577 r = -0,505494 Тривожність
Адаптивність r = 0,329829 r = 0,357134 Інтернальність
Творче мислення
Самоприйняття r = 0,329415 r = 0,385824 Цікавість
Проте, хоча кореляційного звязку між мотиваційним конфліктом і здатністю людини до самоприйняття, її адаптивністю та емоційністю не виявлено, цей звязок присутній між цими характерними ознаками особистості і емоційно-негативними станами самооцінки нею свого мотиваційного конфлікту (додаток 4).
Адаптивність r = -0,394506 r = -0,389909 Емоційна комфортність
Емоційно-негативні стани
Самоприйняття r = -0,380314 r = 0,479580 Емоційність
Емоційно-позитивні стани в свою чергу корелюють лише з оригінальністю з коефіцієнтом кореляції r=0,340998. Таким чином, якщо говорити про звязок самооцінки людиною виявленого в неї мотиваційного конфлікту з її креативними рисами, то емоційно-негативні стани виявляються напряму повязаними з емоційністю як здатністю до співпереживання і сприйняття емоційного стану інших людей, а емоційно-позитивні - з оригінальністю.
4.4.2 Факторний та порівняльний аналіз
Також було здійснено й факторний аналіз отриманих даних. За критерієм Кайзера було виділено 9 факторів, що описують 77,85794 загальної дисперсії (додаток 5).
Eigenvalues (Діагностика внутрішнього конфлікту) Extraction: Principal components
До першого фактору, який умовно можна охарактеризувати як „внутрішню гармонію” увійшли такі характеристики, як адаптивність, самоприйняття, емоційна комфортність, інтернальність та (з мінусом), фрустрація і тривожність. Цей фактор описує 24,63323% загальної дисперсії. Другим фактором виявилася професія, третім - поєднання уяви та інтуїції („свобода мислення”), четвертим - творче ставлення до професії. Мотиваційний конфлікт разом емоційно-негативними станами увійшов до пятого фактору, який описує всього 6,45627% загальної дисперсії („внутрішня суперечливість”). Шостим фактором стала агресивність, сьомим - емоційно-позитивні стани, восьмим - ескапізм та девятим - освіта. Спроба ж виділити менше число факторів (5 чи 7) користуючись критерієм камяного зсуву призвела до втрати впливу мотиваційного конфлікту (додаток 6 та 7).
При виділені 7-ми факторів другим фактором виявилися поєднання професії та наявності постійного заробітку („матеріальна забезпеченість”), третім все так же залишилася інтуїція, хоча вже і без уяви, а четвертим - оригінальність та почуття гумору („нестандартність мислення”). В пятому факторі взагалі ж не залишилося суттєвих чинників. При такому виділенні факторів вони описують 69,45560% загальної дисперсії.
Спроба ж виділити ще менше число факторів (5-ть), більше ніяких цікавих закономірностей не виявила. Тим більше, що 5-ть факторів описують всього 58,55028% загальної дисперсії. Тому з високим рівнем достовірності можна стверджувати, що факторний аналіз, як і кореляційний, ніякого достатньо значимого звязку мотиваційного конфлікту з іншими характерними ознаками особистості фактично не виявив. Тим більше, що в пятому факторі він існував наряду з емоційно-негативними станами, які й так були виділені на його основі.
В той же час наявність станів тривожності та фрустрації все так же виявилася обернено повязаною зі здатністю особистості до адаптивності і супроводжуючими її факторами.
Таким чином можна зробити висновок про те, що гіпотеза про звязок внутрішнього мотиваційного конфлікту з такими ознаками особистості як здатність до адаптації в соціальному середовищі, самоприйняття і наявність емоційної комфортності не підтвердилася. Проте гіпотеза про обернений звязок цих же рис зі станами фрустрації і тривожності знайшла своє повне підтвердження. Тому можна стверджувати, що наявність мотиваційних конфліктів далеко не завжди свідчить про загальний стан внутрішньої конфліктності особистості, значно більший вплив на неї можуть мати інші фактори, як-от внутрішня гармонійність, професія та творче ставлення до неї, відсутність внутрішньої суперечливості, матеріальна забезпеченість, свобода і нестандартність мислення, можливо навіть - невисока здатність до співпереживання іншим людям (невисокий емоційний інтелект).
З точки зору психоаналізу отриманий результат виявився цілком закономірним, так як психоаналіз говорить саме про динамічні стани особистості, про енергію в розвитку. В даному ж випадку „Методика діагностики внутрішнього конфлікту” виявляється спрямованою більш на виявлення когнітивних уявлень, які далеко не завжди можуть відображати щось справді суттєве для людини (як-от краса природи і мистецтва), або виявляти і без того зрозумілі речі (цінність кохання, сімейного життя і здоровя). До того ж значимими для людини ці уявлення будуть ставати лише в одному разі - тоді, коли зі сфери абстрактного мислення перейдуть в площину активної спрямованості, будуть мати відношення до її реальних потреб, будуть описувати її найближче, а не віддалене, майбутнє. З цієї точки зору можна припустити, що можливо така методика виявлення внутрішнього мотиваційного конфлікту більше підходить для діагностування людей, в яких цей конфлікт цінностей вже почав проявлятися на фізичному плані, у вигляді психосоматичних захворювань. Тим більше, що тільки в одного опитуваного (№34) за методикою самооцінки психічних станів „Сім станів”, емоційно-негативні стани переважили рівень емоційно-позитивних. І саме цей опитаний й скаржився на можливу наявність психосоматичних захворювань (періодичні сезонні головні болі незрозумілого походження восени і весною). Або, можливо, список цінностей, який предявлявся опитуваним, автором методики не зовсім вдало підібраний. Так, наприклад, порівняно з методикою М. Рокича в ньому не виявилося деяких достатньо важливих цінностей (всього шість): життєвої мудрості (зрілості суджень і здорового глузду, що досягається життєвим досвідом); суспільного визнання (поваги оточуючих, колективу, товаришів по роботі); продуктивного життя (максимально повного використання своїх можливостей, сил і здібностей); розвитку (роботи над собою, постійного фізичного і духовного вдосконалення); розваги (приємного, необтяжливого проводження часу, відсутності обовязків); щастя інших (благополуччя, розвитку і вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому). Свій вплив на результати даної методики звичайно міг мати і певний соціально-культурний чинник - цікаво було б виявити, наприклад, чи цінність сімейних відносин і кохання набиратиме аж настільки високих значень в усіх без винятку опитуваних і в інших регіонах України, а чи є більше притаманною саме для Галичини, де сімейні і релігійні цінності традиційно стоять на першому плані.
Аналіз отриманих результатів з розподілом за статтю представлений у вигляді порівняльного аналізу в додатку №8. Як бачимо, відмінностей у проявах наявності мотиваційного конфлікту за статями не виявлено, але спостерігається відмінність у рівнях тривожності та фрустрації у жінок - в них ці стани більш сильно виражені (9,71429 та 9,28571 відповідно проти 6,73333 та 6,26667 у чоловіків). Також вищий рівень ригідності (10,52381 проти 8,06667) та менший - інтернальності (61,04762 проти 71,60000).
4.4.3 Інтерпретація результатів
В загальному можна стверджувати, що психоаналітичний підхід, який приділяє основну увагу саме вторинним ознакам внутрішнього конфлікту, таким як наявність емоційно-негативних станів, наявність станів тривожності і фрустрації, або повязує їх з певними динамічними рисами особистості, такими як ригідність, виявився більш достовірним для опису внутрішніх конфліктів особистості, ніж підхід мотиваційний. Ймовірно це повязано з тим, що як це вже припускалося в теоретичній частині даного дослідження, він випускає з виду підсвідомі чинники поведінки людини - те, що нею не усвідомлюється, а тому й приховується від її уваги. І тільки тоді, колі ці суперечності набувають такого розмаху, що починають проявляти себе у вигляді психосоматичних захворювань, вони стають доступними для свідомого сприйняття.
Можна також припустити, що оскільки внутрішні конфлікти людини можуть розвиватися не тільки в мотиваційній, але й в когнітивній, поведінковій чи емоційних сферах, методика визначення наявності внутрішнього конфлікту лише як конфлікту мотиваційного не завжди виявляється в достатній мірі достовірною. Крім того, характерною ознакою внутрішніх конфліктів є те, що навіть усвідомлюючи саму проблему, майже завжди людина так і не усвідомлює іншу сторону такого конфлікту, яка через це й далі залишається від неї прихованою. А тому на практиці й виявляється більш доречним судити про наявність внутрішніх конфліктів за їх вторинними маркерами - наявністю станів тривожності і фрустрації. Чи принаймі - за самооцінкою людиною свого емоційного стану на даний момент. Мотиваційний підхід, можливо, був би більш вдалим для практичного застосування, якби використовувана методика дійсно вимірювала саме мотивацію - тобто те, що відображає реальні прагнення і потреби людини. Проте „Методика диагностики внутреннего конфликта” була створена на основі списку термінальних цінностей Рокича і відображає не стільки мотивацію, як систему цінностей людини - ті її когнітивні уявлення, які далеко не завжди можуть мати безпосередній вплив на її поведінку чи на процес прийняття нею рішень. З точки зору психоаналітичного підходу це відображає ту частину структури особистості, яка відповідає „Супер-Его” і виконує контролюючі функції. Проте розвиток психічної енергії (лібідо) завжди носить інстинктивний характер, йде з безсвідомого „Воно”. Тому мотиваційне протиріччя проявляється в протиріччі між „Воно” і „Супер-Его” - між енергією лібідо і можливістю її реалізації. Функція ж „Его” в цьому сенсі повинна полягати в максимальному використанні доступної йому енергії і в знаходженні таких способів її реалізації, які є допустимими з точки зору морально-етичних принципів „Супер-Его”. Тоді ж, коли ми говоримо лише про систему цінностей людини, хай навіть і визначаючи їхню цінність і доступність, ми говоримо лише про когнітивні уявлення „Супер-Его”, без реального наповнення їх продуктивною енергією нижчих рівнів свідомості, тобто фактично викидаємо з уваги емоційно-вольові якості людини. Тому для визначення наявності в людини мотиваційного конфлікту і вимірювання його рівня більш доцільно було би проводити вимірювання не стільки розриву між цінністю і доступністю, а між бажаннями (чи потребами) людини і доступністю їх реалізації, між „хочу” і „можу”, або між „можу” і „дозволено” - якщо говорити про конфлікт саме між Его і Супер-Его. Таке поєднання мотиваційного і психоаналітичного підходів в одній методиці напевно дозволило би виправити існуючі недоліки кожного з них і більш достовірно визначити наявність внутрішніх конфліктів. Автор методики Є. Фанталова вважає проте, що „індекс „Ц-Д” являється (…) індикатором внутрішніх конфліктів в мотиваційно-особистісній сфері людини, оскільки його величина завжди буде вказувати на ступінь розходження між тим, що є і тим, що повинно бути, між хочу і маю, а також між хочу і можу” [30, c.26], але в контексті отриманих в даному дослідженні результатів з цим її твердженням доведеться не погодитись.
До того ж слід визнати, що на сьогодні вже й психоаналіз практично відійшов від структурної моделі особистості, став саме психодинамічним підходом. Про людину як про динамічну структуру говорять і інші дослідники. Наприклад засновник мотиваційного підходу в гештальтпсихології Курт Левін говорив саме про динамічну модель особистості (Lewin K. “A Dynamic Theory of Personality” [46]). Якщо ж врахувати те, що будь-які конфлікти завжди розвиваються тільки в часі і зовсім не існують поза ним, саме сприйняття людини як динамічної структури, в якій мова йде не просто про різні складові її „Я”, але й про розвиток її прагнень, і видається більш вдалим для опису внутрішніх конфлі