Теоретичні та психологічні основи дослідження феномена екранного насильства. Структура та індивідуально-психологічні особливості сприйняття епізодів насильства у фільмах. Особливості особистості як чинники сприйняття сцен насильства у кінострічках.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Костюка АПН України, лабораторія психології навчання Науковий керівник: академік АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна, Волинський державний університет імені Лесі Українки, декан факультету психології кандидат психологічних наук, доцент Хоружий Сергій Миколайовича Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри соціальної роботи Захист відбудеться 6 червня 2007 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім.Встановлено, що сцени агресії в середньому зустрічались кожні 16 хвилин, а з 19.00 до 23.00 (prime time), коли перед екраном збирається найбільша аудиторія, такі сцени зявлялись кожні 12 хвилин. Звідси випливає актуальність вивчення саме закономірностей сприйняття насильства на екрані. Мета дослідження - визначити психологічні чинники, що обумовлюють сприйняття молоддю сцен насильства в художніх фільмах. Емпірично встановити характеристики особистості, що обумовлюють сприйняття молоддю епізодів насильства в художніх фільмах, статеві та індивідуально-психологічні відмінності особистісної детермінації зазначеного феномена. Характер сприйняття насильства у художніх фільмах обумовлюється низкою особистісних утворень: мотивацією перегляду, властивостями пятифакторної моделі особистості, ціннісними орієнтаціями, специфікою ставлення до себе та акцентуаціями особистості.Серед усіх форм масового спілкування саме у художніх фільмах можна бачити насильство у найбільш концентрованому, яскравому вигляді. Насильство на екрані часто застосовується у крайніх формах, навмисно та із знецінюванням його наслідків. Проте ці теорії зосереджуються на поведінкових наслідках перегляду і майже не приділяють уваги самому сприйняттю сцен насильства у художніх фільмах. Проте залишаються недостатньо вивченими фактори, що пояснюють, чому насильство на екрані збільшує агресивність одних глядачів значно більше, ніж інших. У другому розділі “Структура та індивідуально-психологічні особливості сприйняття епізодів насильства у художніх фільмах” описано результати емпіричного дослідження: структури сприйняття насильства у кінофільмах, зокрема типологічних, статевих та вікових особливостей сприйняття сцен кінонасильства.Встановлено, що структура сприйняття молоддю сцен насильства в художніх фільмах включає такі компоненти: рівень жорстокості сцени; осмисленість епізоду; реалістичність сцени; містичність сцени; переживання спровокованої переглядом агресії (ідентифікація з агресором, виникнення агресивних думок, почуттів, фантазій, бажань); співпереживання жертві; формування насильницької картини світу; задоволення від перегляду, що може бути повязане з переглядом цікавої сцени, переглядом недозволеного, прийняттям насильства. Чоловіки відрізняються більш позитивною реакцією на сцени насильства, схильністю до переживання задоволення від перегляду, реалістичним сприйняттям та схильністю до спровокованої переглядом агресії. Перший тип відрізняється підвищеною чутливістю до насильства, негативним ставленням до нього, другий - відносно слабкою емоційною реакцією на насильство, яке не пробуджує сильних позитивних чи негативних емоцій, прагнення наслідувати. Третій тип характеризується низькою емоційною чутливістю до жорстокості, дуже вираженим позитивним ставленням та інтересом до насильства, схильністю переживати задоволення та агресивно реагувати у відповідь на демонстрацію екранного насильства. До особливостей сприйняття екранного насильства, що є потенційно небезпечними, оскільки можуть сприяти прояву глядачем агресії після перегляду, належать: знижена емоційна чутливість до жорстокості; бачення відповідних сцен як реалістичних; схильність до ідентифікації з агресивним персонажем; схильність до виникнення агресивних думок, почуттів, фантазій внаслідок перегляду; переживання всіх форм задоволення від перегляду; формування насильницької картини світу.