Аналіз соціально-психологічних передумов розвитку соціального утриманства. Розробка та апробування корекційної тренінгової програми, яка сприяє зниженню рівня утриманства. Дослідження основних психологічних чинників соціального утриманства молоді.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИЗ дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. У дисертаційному дослідженні конкретизовано дефініцію поняття соціального утриманства як специфічного ставлення до суспільства та до інших людей, що виявляється в установках особистості (“всі винні мені”) та її поведінці (“вимагаюча” поведінка). Визначено та емпірично підтверджено психологічні чинники соціального утриманства: низький рівень розвитку особистісної зрілості, низька здатність до емпатії, суперництво як спосіб вирішення конфліктної ситуації, домінуючі ціннісні орієнтації - матеріально забезпечене життя, розваги, байдужість до щастя інших людей. Определены и проанализированы на теоретическом уровне социально-психологические факторы формирования социального иждивенчества: психологические особенности политического строя (авторитарность государства), экономические факторы (особенности системы оплаты труда, длительный опыт переживания бедности) и характер взаимоотношений в семье (наличие/отсутствие других детей в семье, приписывание ребенку фиксированной роли (например, роли “кумир семьи”), гиперопека и гипоопека по отношению к ребенку). Система жизненных убеждений лиц с высоким уровнем склонности к социальному иждивенчеству имеет такие особенности: негативный образ социального мира (который отображается в таких убеждениях, как “Люди у власти заботятся только о собственных интересах”, “Есть такие люди, которым нужно, чтобы наше государство пришло в упадок”), пренебрежительное отношение к закону (“Если кто-то нарушит закон - он необязательно должен быть наказан”, “Каждого можна купить - нужно только знать его цену”), консерватизм взглядов (“Есть только одна истинная религия”, “Школьные программы должны быть одинаковыми для всех”).Таких осіб можна називати по-різному: в Радянському Союзі їх називали соціальними паразитами, сучасні дослідники говорять про це, як про проблему “вимагаючої” поведінки або як про соціальне утриманство. Якою б не була назва, суть явища залишається незмінною - проблема полягає в тому, що людина не використовує власні ресурси, а прагне максимально скористатися іншими особами чи організаціями для того, щоб вони задовольнили її потреби, вирішили за неї її проблеми. Для суспільства загалом такі люди - це проблема конфліктогенності суспільства в тих ситуаціях, в яких одна частина соціуму намагається скористатися тим, що інша частина виробляє. Так, аналіз проблеми соціального утриманства або соціального паразитизму в українській психологічній науковій літературі трапляється доволі рідко. Предмет дослідження становлять психологічні чинники схильності молоді до соціального утриманства (система життєвих переконань та психологічні характеристики соціального утриманства).У першому розділі “Соціальне утриманство як соціально-психологічне явище” здійснено аналіз контекстів дефініцій соціального утриманства, а також систематизовано чинники соціального утриманства. Соціальне утриманство визначено як специфічне ставлення до суспільства та до інших людей, що виявляється в установках особистості (“усі винні мені”) та її поведінці (“вимагаюча” поведінка). Психологічні емпіричні дослідження фокусуються на ціннісних орієнтаціях і лише частково торкаються проблеми інших особистісних характеристик осіб з високим рівнем соціального утриманства, проблеми їхнього функціонування в сфері міжособистісних стосунків та формування цієї позиції в сімї. Соціальне утриманство як таке не є предметом спеціальних наукових студій: проведені наукові дослідження стосуються загалом всіх можливих життєвих стратегій. Анциферова, А.Мудрик, В.Голованевська, Б.Гладарєв) дозволяє зробити висновок, що соціальне утриманство є різновидом пасивного копінгу, за якого особа відмовляється від спроб досягти мети за допомогою власних зусиль, оцінюючи ситуацію як таку, на яку неможливо вплинути чи її вирішити.Соціальне утриманство є специфічним ставленням до суспільства та інших людей, що виявляється в установках особистості (“всі винні мені”) та її поведінці (“вимагаюча” поведінка). Психологічною причиною виникнення соціального утриманства є механізм навченої безпорадності, завдяки якому людина перестає відчувати контроль за наслідками своїх дій та вимушена звертатися за допомогою до інших або підкорятися дії обставин. До психологічних чинників соціального утриманства належать: система життєвих переконань та відповідні психологічні характеристики особистості. Встановлено, що характерними особливостями системи життєвих переконань осіб з високим рівнем схильності до соціального утриманства є: негативізація образу соціального світу, що включає в себе зневажливе ставлення до законів, переконання в зобовязаності світу щодо індивіда, специфічні критерії справедливого поділу (“порівну” або “відповідно до потреб”).