Дискурс як соціальний простір, що формується на основі ментальної моделі. Поділ на етапи інтелектуального пошуку в соціопросторових дослідженнях в історичному аспекті. Зв"язок психологічного феномену кодування дискурсів із соціопросторовими координатами.
Аннотация к работе
Стаття з теми: Психолінгвістичні аспекти соціопросторових образів у медіадискурсіУ статті здійснено огляд наукової парадигми соціопросторового комплексу медіадискурсу із врахуванням психолігвістиних аспектів його реалізації. Вказується на той факт, що дискурс слід розглядати як соціальний простір, що формується на основі ментальної моделі. Здійснено поділ на етапи інтелектуального пошуку в соціопросторових дослідженнях в історичному аспекті. Перший етап (модернізму) характеризується осмисленням поняття соціального простору в контексті соціології. Другий етап (постмодернізм) характеризує соціальний простір як гуманітарну категорію, що використовується в сфері соціальних комунікацій, соціології, філософії, культурології, філології та ін. Життєвий простір індивіда включає різноманітні поля, що формують його. Психологічні феномени кодування та декодування дискурсів мають звязок із соціопросторовими координатами в медіа.
Ключові слова: соціальний простір, психолінгвістика, соціальні комунікації, медіа дискурс.
В статье сделан обзор научной парадигмы социопространственного комплекса медиадискурса с учетом психолигвистиних аспектов его реализации. Указывается на тот факт, что дискурс следует рассматривать как социальное пространство, формирующееся на основе ментальной модели. Осуществлено разделение на этапы интеллектуального поиска в социопросторових исследованиях в историческом аспекте. Первый этап (модернизма) характеризуется осмыслением понятия социального пространства в контексте социологии. Второй этап (постмодернизм) характеризует социальное пространство как гуманитарную категорию, используемого в сфере социальных коммуникаций, социологии, философии, культурологии, филологии и др. Жизненное пространство индивида включает разнообразные поля, формирующие его. Психологические феномены кодирования и декодирования дискурсов имеют связь с социопространственными координатами в медиа.
This article provides an overview of the scientific paradigm social spaces complex of media discourse taking into account psycholinguistic aspects of its implementation. Indicated on the fact that the discourse should be seen as a social space formed on the basis of mental models. Made division into stages intelligent search of the sociospatial studies in historical perspective. The first stage (modernism) is characterized by comprehension of the concept of social space in the context of sociology. The second phase (post-modernism) characterizes the social space as a humanitarian category used in the field of social communications, sociology, philosophy, cultural studies, philology, etc. The individual vital space includes a variety of fields that form it. Psychological phenomena of encoding and decoding of discourses have links with socio spatial coordinates in the media.
Keywords: social space, psycholinguistics, social communication and media discourse.
Інтелектуальні пошуки в контексті постмодерних світоглядних орієнтирів відкриває ряд концепцій гуманітарного дискурсу, повязаного із комунікативними вимірами соціального простору і його психолінгвістичними компонентами. В роботах Ж. Лакана, Ж. Деріди дослідження дискурсу розкриває соціопросторові аспекти та психоаналітичну складову. Структуралізм та психоаналіз мають два плани в обєкті дослідження поверхневого та глибинного. Прихована субстанція в структуралізмі постає як глибинна структура, що включає також просторові концептуалізації.
Соціопросторовий аналіз представлений в соціологічній науці трьома основними етапами: модерністським (Е. Дюркгейм, Г. Зімель, П. Сорокін), а також постмодерністським, що поділений на два періоди - структуралізму (Ж. Лакан) та постструктуралізму (Ж. Деріда). Наукова парадигма структуралізму та постструктуралізму у філологічному дискурсі звертає увагу на дискурсивні практики, які включають соціопросторову заданість, зокрема, можемо говорити про методологічний підхід, в якому соціопросторові статуси є частиною соціокультурної феноменології. Цей підхід Д. Замятін визначає як геоспаціолізм, «бачення і відчуття простору локалізується в ментальному плані як «пучок» соціокультурних образів, що уявляються як реальність» [Замятин 2011: 23]. Постструктуралізм Ж. Лакана пропонує первинність слова, за його концепцією слово породжує речі, обґрунтовуючи символічну природу мови. Ж. Деріда стверджує, що слово є психічним відбитком матеріального світу.
Вивчення психічного життя людини стає особливо актуальним у період становлення модернізму, коли нові соціальні рухи, зумовлені економічними, політичними, культурними змінами призводять до зміни самої людини, а також наукового бачення психіки людини. Період модернізму є періодом становлення психоаналітичних досліджень З.Фройда та подальших його переосмислень в працях К.-ГЮНГА, Ж.Лакана, Ж.Дерріди, Ф.Гваттарі та Ж.Делеза та ін..