Витоки, основні концептуальні засади та напрямки розвитку психоаналітичного вчення. Психоаналітичний дискурс в українських літературознавчих розвідках. Психологічні джерела мікрообразів сновидного походження у творчому доробку письменниці Л. Костенко.
Аннотация к работе
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі теорії літератури, зарубіжної літератури та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник доктор філологічних наук, професор МОКЛИЦЯ МАРІЯ ВАСИЛІВНА, Волинський національний університет імені Лесі Українки, професор кафедри теорії літератури, зарубіжної літератури та журналістики. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор КОЗЛИК ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри світової літератури. кандидат філологічних наук, доцент МИХИДА СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри української літератури. Захист відбудеться 7 травня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м.Зацікавлення літературознавців психоаналізом вилилось у цілий ряд досліджень не лише в українській, а й зарубіжній теоретичній науці. У гонитві за “сенсаційним” викриттям недосконалості письменницької вдачі: шизоїдної, мазохістської, параноїдальної, інфантильно-сексуальної, нарцистичної тощо втрачається увага до цінності тексту, образної системи, індивідуальної манери письма автора, до творчості як такої. Відсутність чіткої методології психоаналізу тим не менше не заважає теоретикам послуговуватись окресленим методом під час розгляду художніх текстів. Власне, психоаналіз, на що неодноразово вказували самі психоаналітики, як метод працює зі словесним вираженням - найменшою одиницею розгляду для нього є слово. Відтак, очевидно, що психоаналізові піддаватимуться окремі мікрообрази, які відтворюють психічні риси авторської особистості, а отже, й приналежні індивідуальному стилю / манері письма автора.У першому розділі - “Психоаналіз та його літературознавчий дискурс” - пропонуються теоретичні аспекти обраної теми: витоки, концептуальні засади, напрямки розвитку психоаналітичного вчення та дискурс психоаналізу в українських літературознавчих студіях. “Автор і літературний твір у психоаналізі” - проаналізовано, в якому ракурсі бачиться автор та його твір у працях основоположників психоаналізу та розвідках українських учених. Фройдівський метод працює не стільки з художнім текстом, скільки спрямований на творця задля виявлення психічних розладів, неврозів особистості останнього. Загалом слід відзначити, що більшість дослідників опираються виключно на ту частину фройдівської концепції, яка, пропонуючи аналіз психічних рис автора, занадто мало дає для розуміння власне художнього тексту. Усі мікрообрази, на наш погляд, досить умовно поділяються на дві групи: мікрообрази, що проектуються з індивідуального несвідомого, та мікрообрази, базовими для яких є елементи колективного несвідомого.Вважаємо, що алгоритм психоаналітичного дослідження ґрунтується на аналізі нехудожньої творчості з метою виявлення словника ключових для психоаналітичної інтерпретації понять в аспекті “свідоме (раціональне) / несвідоме (ірраціональне)”; аналізі сновидного матеріалу творчості, включно із реальними сновидіннями автора, зафіксованими у листах, щоденниках тощо, на предмет виявлення мікрообразів ірраціонального походження. Сновидні мікрообрази стають орієнтирами для мотивного аналізу творчості; ті з них, які розгортаються у провідні мотиви творчості, є основою для психоаналітичної інтерпретації особистості митця. Лінійні та доцентрові ланцюги мікрообразів проектуються на архетипи Аніми / Анімусу, Персони (Маски) / Тіні, Самості, що стає ключем для змістової (характер психологізму) та формальної (психологічно вмотивовані мікрообрази як елементи стилю) частин творчості. На наш погляд, вона пояснюється внутрішньою психічною загерметизованістю, орієнтацією на себе-глибинну, а тому творчість для авторки є способом зрівноважити внутрішній і зовнішній світ, тобто способом досягнення Самості. Використання психоаналітичної методології для аналізу творчості Ліни Костенко дає змогу прочитати позатекстовий психологізм із одночасним виходом на формальний (мікрообраз як характеристика індивідуального стилю) та змістовий бік.Бідюк О. В. Сучасна художня книга як обєкт психоаналітичного дослідження / Олена Бідюк // Українська книга в сучасному культурно-інформаційному та економічному просторі : [збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції, приуроченої до Всесвітнього дня книги та авторського права / Редкол. Дискурс психоаналізу в сучасному українському літературознавстві / Олена Бідюк // Волинь філологічна : текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті : [зб. наук. праць / Упоряд.