Два критерії формули неосудності: юридичний і медичний. Віднесення психічного стану особи, яка вчинила правопорушення, до тієї чи тієї групи медичного критерію. Варіанти типової несприятливої слідчої ситуації. Примусові заходи медичного характеру.
Аннотация к работе
Львівський державний університет внутрішніх справОсудною визначається особа, яка під час учинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 19 КК України зазначається: «Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню». На відміну від неосудних осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності і чиї діяння не визнаються злочинами, особи, які захворіли на глибокий психічний розлад після вчинення злочину, визнаються такими, що вчинили злочин, є осудними щодо скоєного ними діяння, але не підлягають покаранню до свого одужання. Активний тип суспільної небезпечності спостерігається у хворих з такими психічними розладами: синдроми розладнаної свідомості, які супроводжуються тривогою, страхом, емоційним напруженням, збудженням рухливості (деліріозні розлади, сутінкові розлади свідомості, пароксизмальні психотичні стани тощо); психопатологічні синдроми із розгальмованістю статевого потягу, маячні, ідеї певного змісту, скеровані проти конкретних осіб чи організацій, що проявляються як на вербальному, так і на дійовому рівнях (ідеї переслідування, отруєння, оволодіння, стороннього впливу на мозок, статеві та інші органи тощо); психопатологічні синдроми з галюцинаторними проявами імперативного і страхітливого характеру; психопатологічні синдроми з маячними ідеями своєї особливої значимості і намірами або спробами у звязку з цим привернути до себе увагу суспільства через вчинення небезпечного діяння; психопатологічні синдроми з маячними ідеями захисту або реалізації своїх «винаходів» способом, що становить небезпеку для оточення; депресивні стани з хворобливими ідеями звинувачення своєї особи і можливістю вчинення розширеного самогубства; маніакальні стани з підвищеною розкутістю і дійовою розгальмованістю; психопатологічні стани, які, незалежно від клінічної картини, супроводжуються проявами агресивності, роздратованості, подразливості, дійової розкутості, запальності як ознаками негативних настанов особистості або преморбідних рис хворого; розлади настрою дисфоричного характеру у хворих на епілепсію з вираженими змінами в інтелектуальній та емоційній сферах.