Побудова апроксимуючих конструкцій для моделювання аномальних гравітуючих об’єктів, розрізів та об’ємів геологічних середовищ. Алгоритмічне, програмне та методичне забезпечення для розв’язання обернених задач гравіметрії за допомогою діаграм Вороного.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наукПрямі та обернені задачі гравіметрії в класі блочно побудованих геологічних моделей. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 04.00.22 - геофізика. В дисертації запропоновані нові аналітичні апроксимації блочно побудованих геологічних середовищ в класах криволінійних уступів та контактних поверхонь, які забезпечують малопараметричність задачі, а отже, підвищують її стійкість при детальності опису середовища. Запропонований алгоритм пошуку множини еквівалентних розвязків (алгоритм околів) на основі аналізу всього параметричного простору дає можливість вибрати геологічно змістовну модель для подальшого пошуку в рамках методу підбору.В цій роботі представлені результати дослідження апроксимаційних можливостей деяких модельних класів, що описують складні геологічні середовища, а також алгоритми, розроблені з метою підвищення інтерпретаційної ефективності обернених задач. Метою роботи є розробка теорії та методичного, алгоритмічного і програмного забезпечення розвязування прямих та обернених задач гравіметрії в класі блочно побудованих геологічних моделей, які можуть бути представлені сукупністю криволінійних уступів або контактних поверхонь, відпрацювання методики використання програмного комплексу для практичного моделювання густинних джерел за полем сили тяжіння та виміряними його компонентами. Розробити ефективне алгоритмічне та програмне забезпечення для розвязання обернених задач гравіметрії, що забезпечує такі можливості: а) знаходити геометричну форму моделі збурюючих обєктів (нелінійна постановка оберненої задачі); Дається короткий нарис розвитку теорії і практики інтерпретації потенціальних полів в руслі задач гравіметрії, наводиться загальна постановка прямої та оберненої задач та підходів до їх розвязання. Тоді кількість параметрів значно зменшується, модель в загальному вигляді можна представити таким вектором: Зручність цієї апроксимаційної конструкції полягає в тому, що по-перше, контактна поверхня може бути як завгодно складною, і включати в себе вертикальні ступені, тобто, розриви першого роду, по-друге, легко формулювати задачі з n контактними поверхнями, по-третє, така апроксимація при забезпеченні високої точності досить економічна, тобто, зводить до мінімуму розмірність розвязуваної задачі.У дисертаційній роботі втілено нову ідею щодо проблеми інтерпретації гравітаційного поля для складно побудованих середовищ, а саме необхідність застосування аналітичних апроксимацій при моделюванні геологічних середовищ. Запропоновані аналітичні апроксимації геологічних моделей в класах гравітаційних уступів та контактних поверхонь є ефективними при моделюванні складно побудованих середовищ, оскільки при детальності опису середовища задача залишається малопараметричною.