Економічний зміст та функції податків як вагомого фінансового регулятора економічних процесів. Проблема класифікації податків. Переваги і недоліки прямих податків. Характеристика різних видів оподаткування, їх характерні риси та особливості застосування.
Аннотация к работе
Являючи собою неперевершений інструмент вилучення частини приватних доходів на користь суспільних союзів, податки вважаються однією з основних рис сучасної цивілізації. За своїм первинним призначенням слугуючи забезпеченню фінансових основ діяльності держави через перерозподіл створеного у суспільстві продукту, вони апріорі є знаряддям впливу на поведінку окремих індивідів та господарюючих субєктів, напрямки розвитку та ефективність функціонування економічних систем цілих країн. Саме наявність такої особливості, розвиненої у ході тривалого історичного процесу становлення та розвитку перерозподільних відносин, обєктивно дозволила податкам зайняти одне з чільних місць у системі державного регулювання економіки. Нині держава може за їх допомоги стимулювати бажані та обмежувати небажані соціально-економічні явища і тенденції, спрямовувати економічний розвиток у обране русло, управляти ринковими подіями.[10] Вагомим фінансовим регулятором економічних процесів виступають прямі податки.В країнах з розвинутою ринковою економікою податки використовуються як ефективне знаряддя державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. Податки впливають на розміщення ресурсів, заохочення до бізнесу, інвестиційної активності, мотивацію до праці, визначають рівень забезпечення суспільними благами та є еластичним важілем антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової конюнктури. Багато давньоримських традицій перейшли до Візантії, де у VI ст. н.е. вже існував 21 регулярний податок, серед яких земельний, подушний, податки на оснащення армії, на рекрутів, мита. До середини XVII ст. податки вважалися необхідним злом, до якого доводилось вдаватися тимчасово, за особливих умов, при скрутному становищі держави, коли інших способів покриття видатків не виявлялося. Ще у XVIII ст. деякі англійські економісти-теоретики до звичайних та значущих доходів держави відносили не податки, а доходи від доменів і лісів, конфіскації майна, від прав на окремі обєкти (загублених тварин, на майно, що залишилось після загибелі кораблів).Актуальними залишаються питання класифікації податків. Прямі податки виходять з прямої, а непрямі - з посередньої (менш точної) оцінки платоспроможності платника, виходячи з його споживання. Прямі податки справляються безпосередньо з доходу та майна платника податку. До непрямих податків відносяться податки на товари та послуги, що сплачуються в ціні. Залежно від органу, який вводить податок і в розпорядження якого вони надходять, податки поділяють на загальнодержавні (центральні) і місцеві.До переваг прямих податків, на наш погляд, можна віднести те, що: - прямі податки дають реальну можливість встановити пряму залежність між доходами платника та його платежами в бюджет; прямі податки є важливим дійовим фінансовим регулятором економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного споживання, ділової активності, підприємництва і т.д.), а також регулюють доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціну товарів; прямі податки справляють значний вилив на саму державу, яка повинна забезпечити сприятливі умови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, то більшими стають надходження до бюджету; У свою чергу, доходи господарських одиниць, які зростають при помірних прямих податках, стають одним із основних джерел інвестицій в економіку, зростання ділової активності, а значить, і обсягу споживання. До цього переліку відносять такі позиції: - при формуванні державного бюджету пряме оподаткування не може бути стабільним джерелом його доходів, оскільки, наприклад, податок на прибуток та особисті прибуткові податки - це результат ефективної діяльності вітчизняного виробника.З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. Доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи, оподатковувались за єдиною ставкою - 20 відсотків. Ставка податку становить 10 відсотків від обєкта оподаткування з доходів шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах . Ставка податку становить подвійний розмір ставки, від обєкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у держав
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні аспекти оподаткування
1.1 Історичні передумови виникнення і розвитку податків
1.2 Економічний зміст та функції податків
1.3 Класифікація податків
1.4 Переваги і недоліки прямих податків
Розділ 2.Аналіз прямих податків
2.1 Прибутковий податок з громадян
2.2 Земельний податок
2.3 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів