Теоретичні основи дослідження сутності і параметрів прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації. Економіко-правові детермінанти й особливості притягнення інвестицій в українську економіку. Порівняння умов залучення інвестицій у КНР і Україні.
Аннотация к работе
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграціїї України Прямі іноземні інвестиції в розвитку транзитивних економік України і КитаюНа даний момент міжнародні прямі інвестування починають відігравати роль головної рухомої сили розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин і дедалі більше визначають структуру міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, впливають на характер спільного підприємництва, що радикально змінює перспективи розвитку світового господарства. Формування в Україні принципово нової (ринкової) економічної системи передбачає подолання існуючого високого рівня відособлення української економіки від світового господарства, пошук оптимальних та ефективних механізмів її включення у цю систему. Актуальність питання щодо прямих інвестицій в економіку України продиктовано також стрімким нарощенням негативних тенденцій у самому інвестиційному секторі (відсутність мотивацій до інвестування, недостатне нагромадження ресурсів практично усіма основними групами інвесторів, їх слабка залежність від сучасних потреб економіки, широкі масштаби відтоку капіталу за кордон). Існуючий сьогодні інвестиційний клімат в Україні ще не може вповні слугувати критерієм зрілості реформ, що проводяться, довіри іноземних партнерів до стійкості прав власності, до нестабільної економічної ситуації у країні. Виходячи з актуальності та досягнутого ступеня наукової розробки проблеми, метою дисертаційної роботи є всебічне дослідження одного з визначальних її аспектів - особливостей залучення та регулювання прямих іноземних інвестицій в економіку України з позиції порівняльного аналізу досвіду КНР; виявлення впливу держави на зростання масштабів залучення ПІІ та створення сприятливого інвестиційного клімату й ефективної інвестиційної політики, розвитку спільної підприємницької діяльності та спеціальних економічних зон як "пасток капіталу".Особливо в цьому плані заслуговують уваги погляди К.Іверсена, який сформулював положення, що переведення капіталу з країни, де його гранична продуктивність низька, у країну з більш високою продуктивністю означає більш ефективну комбінацію факторів виробництва в обох країнах та збільшення їх спільного національного прибутку. Загальна корисність теоретичного аналізу різних концепцій причин ПІІ, їхніх мотивацій і переваг стосовно інших форм міжнародного співробітництва, має велике значення для визначення стратегії залучення ПІІ, їх стимулювання у транзитивних економіках конкретно для України та КНР, а також для розробки більш сприятливих економічних і правових умов їх залучення, особливо інвестиційного мікроклімату. У другому розділі “Економіко-правові детермінанти й особливості притягнення ПІІ в українську економіку” розкрито характерні риси іноземних інвестицій та субєктів інвестування, оцінено реалії інвестиційного клімату в Україні, а також запропоновано заходи щодо його покращення. На основі аналізу існуючих різних понять "інвестиції", які розглядають їх як діяльність і як процес укладення капіталу в різні галузі і сфери економіки, а також спираючись на законоположення про інвестиції, автор уточнив їхнє визначення у більш широкому розумінні. Під іноземними інвестиціями треба розуміти іноземний капітал-власність у різних формах і видах, вивезений з однієї держави та вкладений у підприємство або справу на території іншої держави з метою отримання соціальних ефектів або прибутків набагато вищих, ніж у своїй країні.На основі аналізу концепцій міжнародного руху капіталів в умовах глобалізації світових господарських процесів істотно зміщаються акценти в регулюванні іноземного інвестування, особливо в країнах із транзитивною економікою. Даннінга, що обєднала позитивні зерна теорій монополістичних переваг, інтернаціоналізації і життєвого циклу продукту дозволяє глибше зрозуміти мотивацію іноземного інвестування, його перевагу (і недоліки) стосовно інших форм міжнародного співробітництва, а також має велике значення для визначення інвестиційної політики і стимулювання ПІІ у країнах із транзитивною економікою і конкретно в Україні та КНР. Складність середовища економічного розвитку в умовах глобалізації, особливо в країнах із перехідною економікою, трансформації у структурі та пропорціях світового господарства, зміни у механізмах міжнародної конкуренції посилюють необхідність міжнародної інвестиційної взаємодії і підвищують регулюючу роль держави у цьому процесі, яка повинна формувати інвестиційну політику, виходячи з обовязкового дотримання балансу інтересів як інвестора, так і країни, яка приймає. Комплекс заходів економічного регулювання ПІІ буде ефективним тільки у тому випадку, якщо він буде спиратися на загальну стабілізацію політичного і макроекономічного середовища в країні та пожвавлення процесів внутрішнього нагромадження, без наявності якого зарубіжний інвестор рухатися у країну не буде.