Прозапальні цитокіни та оксидативний стрес у хворих на хронічну серцеву недостатність в динаміці лікування антагоністами рецепторів до ангіотензину ІІ - Автореферат

Прозапальні цитокіни та оксидативний стрес у хворих на хронічну серцеву недостатність в динаміці лікування антагоністами рецепторів до ангіотензину ІІХронічна серцева недостатність (ХСН) на даний час остається основною причиною інвалідізації і смертності хворих із серцево-судинними захворюваннями. В багатьох експериментальних роботах показано, що підвищений вміст в плазмі прозапального цитокіну фактору некрозу пухлин - ? (ФНП-?) призводить до зменьшення скорочувальної функції серця та розвитку ХСН (Feldmann Автор приймала участь у вивченні стану активації системи прозапальних цитокінів та оксидативного стресу в розвитку хронічної серцевої недостатності, обстежила хворих, забезпечила статистичну обробку даних та аналіз отриманих результатів. Провести аналіз вмісту медіаторів неспецифічного запалення та їх взаємозвязків з клініко-гемодінамічними показниками у хворих із хронічною серцевою недостатністю I-III функціональних класів по NYHA. Оцінити зміни активності медіаторів неспецифічного запалення: прозапального цитокіна фактора некрозу пухлини-?, розчинного рецептора до фактора некрозу пухлини - ? I типу і С-реактивного протеїну у сироватці крові досліджуваних осіб із хронічною серцевою недостатністю в результаті проведеного лікування.В дослідження не включались хворі з нестабільною стенокардією, інфарктом міокарду або гострим порушенням мозкового кровообігу, діагностованими в останні 6 місяців; з клініко-біохімічними проявами ниркової та печінкової дисфункції; інсулінзалежним цукровим діабетом I типу і інсуліннезалежним цукровим діабетом II типу в стадії декомпенсації; гемодинамічно вагомими вадами серця (стеноз і/або недостатність клапанів), неконтролюємою АГ (систоличний артеріальний тиск (АТ) більше 180 мм рт. ст., діастоличний АТ більше 110 мм рт. ст.); пневмонією, хронічними запальними захворюваннями внутрішніх органів та опорно-рухательного апарату в стадії загострення. У 1 групу (n=30) увійшли хворі, які разом з традиційними засобами лікування ХСН (діуретик, антагоніст альдостерону, при необхідності - дігоксин) отримували ІАКФ фозіноприл в дозі 10-20 мг на добу. У пацієнтів, залучених до 2 групи (n=30), були вказівки в анамнезі на виникнення побічних ефектів при прийомі ІАКФ (сухий кашель, головний біль, ангіоневротичний набряк), тому їм був призначений АРА ІІ кандесартан в дозі 8-16 мг на добу. Пацієнти 3 групи (n=31) приймали ІАКФ фозіноприл у поєднанні з БАБ бісопрололом в цільовій дозі 10 мг на добу. Рівень маркеру оксидативного стресу 8-ізопростану достовірно зростає у хворих з ІІ ФК (13,31±1,1 нг/мл) і ІІІ ФК ХСН (32,67±3,57 нг/мл) порівняно з показниками у контрольній групи (2,22±0,5 нг/мл) та пацієнтів з І ФК (5,22±1,13 нг/мл).При прогресуванні ХСН відмічено порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу у вигляді значного збільшення плазматичного вмісту продукту вільнорадикального окислення арахідонової кислоти 8-ізопростану, при цьому виявляється високодостовірний прямий кореляційний взаємозвязок між його рівнем і ФК ХСН (r=0,87, р<0,05), та достовірним зниженням активності АОФ супероксиддісмутази. У хворих з ХСН виявляється достовірне збільшення плазматичного рівню медіаторів неспецифічного запалення прозапального цитокіну ФНП-? та СРП, які мають потужний позитивний кореляційний взаємозвязок між собою (r=0,43, р<0,05). Виявлено достовірні кореляційні взаємозвязки між плазматичним вмістом 8-ізопростану і СРП (r=0,63, р<0,05), СОД і СРП (r=-0,5, р<0,05), Кат і ФНП-? (r=-0,54, р<0,05) у хворих з ІІІ ФК ХСН та Кат і РРФНП-? І (r=-0,52, р<0,05, r=-0,43, р<0,05, r=0,41, р<0,05 у пацієнтів з І, ІІ і ІІІ ФК ХСН відповідно), які підтверджують існування взаємовідносин між розвитком оксидативного стресу і активацією неспецифічного запалення в організмі та вплив на потужність кореляційних звязків важкості перебігу ХСН. При порівнянні фармакологічних ефектів застосованих режимів терапії зясовано, що додаткове призначення бісопрололу призводить до статистично значимого зниження плазматичного вмісту СРП, збільшення активності каталази та рівня РРФНП-? I в сироватці крові, а також до зменшення СІ у порівнянні з монотерапією фозіноприлом або кандесартаном. З метою визначення оксидативного стрессу у хворих з ХСН доцільно призначати дослідження плазматичного рівня 8-ізопростану та активності АОФ СОД і Кат.

Основний зміст роботи