Дослідження джерела літературної творчості Івана Леванди, розгляд еволюції його світогляду та формування письменницької манери. Ознайомлення з процесом втілення традицій барокової дорадчої та епідейктичної риторики в казаннях і листах письменника.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Науковий керівник Доктор філологічних наук, доцент УШКАЛОВ ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент БІЛОУС ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ, Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка; професор кафедри української літератури кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник ПЕЛЕШЕНКО ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, Інститут літератури імені Т.Г. Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії української літератури і шевченкознавства, Міністерство освіти і науки України, м.При тому ораторсько-проповідницька проза пізнього українського бароко, що її можна назвати “літературою перехідного періоду”, чи “межовою”, досліджена недостатньо, тим паче, що в існуючих спробах періодизації цій літературі приділялася недостатня увага. Поза увагою сучасних істориків літератури залишалася і творчість знаного українського проповідника кінця ХУІІІ - початку ХІХ ст. Наші сучасники мають досить обмежену інформацію про Івана Леванду, оскільки останнє друковане видання його творів (не рахуючи періодики ХІХ століття) зявилося ще 1821 року. Тим часом перший протоієрей київського Софіївського кафедрального собору, ораціями якого захоплювалося кілька поколінь, є постаттю, чию творчість не можна залишити без уваги, коли прагнемо скласти обєктивне уявлення про історію вітчизняної літератури. Мета роботи полягає в тому, аби описати й зінтерпретувати твори Івана Леванди в контексті українського літературного бароко та узагальнити дані про життєвий і творчий шлях письменника.У вступі обґрунтовано актуальність теми, подано стан вивчення проблеми в працях істориків української літератури ХІХ-ХХ століть, визначено мету, завдання дослідження.Окрім знань, здобутих там, Іван Леванда розвинув свій ораторський талант і познайомився з людьми, які мали великий вплив на життєвий і творчий шлях проповідника (Самуїл Миславський, Микола Бантиш-Каменський та інші). Призначення Івана Леванди Києво-Софійським протоієреєм зробило письменника свого роду офіційним церковним оратором, який мав за обовязок виголошувати промови на різні урочисті випадки. Завдяки славі блискучого красномовця, Іван Леванда був шанований багатьма знаними людьми, що підтверджується як спогадами та листами його сучасників (П. Розглядаючи біографію Івана Леванди, ми намагалися визначити те, як вплинули події, що відбувалися в суспільстві на еволюцію світогляду письменника, і як це відбилося на його творчості. Другий розділ “Провідні жанри та основні мотиви творчості Івана Леванди” присвячено розгляду чільних мотивів орацій та епістолярію письменника, здебільшого в контексті ораторсько-учительної барокової прози, а також жанрових особливостей його творів.