Передумови, що викликали необхідність публікації 23-томного зібрання творів В. Винниченка в часи радянської України, текстологічні проблеми творів під час їх редагування. Особливості творчої особистості та історії літературної спадщини письменника.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.09. У дисертаційній праці вперше досліджено творчість В. Дисертація є комплексним текстологічним дослідженням, обєктом якого стали раніше не досліджувані архівні матеріали, як в Україні, так і за її межами. Винниченка у світлі проблеми основного тексту дає підстави для здійсненого в дисертації критичного аналізу сучасної практики видання його спадщини та конкретних пропозицій стосовно підготовки наступних багатотомних видань. Докладно висвітлено проблему митця і цензури, шляхом виявлення справжніх творчих намірів письменника та можливостей їх реалізації в умовах цензурного впливу.Водночас у процесі активізації наукового й читацького зацікавлення художньою спадщиною митця особливої ваги набирають текстологічні проблеми вивчення його літературної творчості, що відкривають нові перспективи у дослідженні певного історико-літературного матеріалу. Політичні зміни в СРСР, що відбулися в другій половині 80-х, здобуття Україною незалежності уможливили вихід нових видань творів В. Винниченка. Вирішення складних текстологічних питань передбачає вивчення та видання архівних (насамперед епістолярних та мемуарних) матеріалів, які не лише містять відомості про життя і творчість письменника, а й інколи становлять безпосереднє джерело тексту. Винниченка у світлі проблеми основного тексту, а саме: окреслити характер і наслідки редакторського втручання у тексти творів письменника, дослідити характер авторських переробок окремих творів (насамперед еміграційних романів «Поклади золота», «Нова заповідь», пєси «Над») під тиском радянської цензури (з цим корелює також проблема міри авторитетності прижиттєвих видань); зясувати ставлення самого автора до справи видання його творів та деякі інші, повязані з цим питання. Винниченка як початки творчого процесу, простежити індивідуальні особливості цього процесу, акцентувати увагу на особливостях творчої лабораторії митця, без глибокого вивчення якої неможливе вирішення багатьох джерелознавчих, текстологічних і едиційних проблем; це, своєю чергою, допоможе глибше зрозуміти письменника, характер його творчості й місце в історії літератури.Винниченка видавництвами «Вік» і «Дзвін» протягом перших десятиліть ХХ ст., що готували ґрунт для багатотомних видань творів письменника видавництвом «Рух»; досліджено історію «рухівських» публікацій - 23-томного та незавершеного 12-томного зібрань творів В. Винниченка. Текстологічний коментар до перших восьми томів 23-томника дає змогу встановити, за якими джерелами подавали упорядники той чи той твір, - тексти передруковувались з перших видань творів письменника. Майже всі твори, що увійшли до двох досліджуваних томів, були більшою чи меншою мірою проредаговані автором. Винниченка над текстами полягала у скороченні розлогих описів, заміні окремих текстових фрагментів стислішими і виразнішими стилістично-смисловими конструкціями, ощадливішому використанні зображально-виражальних засобів (наприклад, традиційних тропів, привнесених у твір з народнопісенної творчості), усуненні другорядних деталей тощо. У 1928 році роман вийшов одразу у двох видавництвах - у ДВУ і у видавництві «Рух», з наступним перевиданням видавництвом «Рух» у 1930 р. як 23-й том «Творів» В. Винниченка.Винниченка актуалізувалося в 20 - 30-х роках ХХ ст. у звязку з підготовкою до друку видавництвом «Рух» 23-томного видання його доробку (з огляду на зростання попиту на друковані твори письменника серед української читацької аудиторії). Перші девять томів цього видання вийшли до врегулювання договірних питань з автором. Винниченка лише частково вмотивовували вибір джерел, за яким подавались оповідання, нариси, романи, повісті та драматичні твори письменника; допускалися редакторські втручання в тексти автора (маються на увазі невиправдані мовностилістичні виправлення, що інколи утруднюють розуміння тексту), коректорські помилки. Винниченка, що були грубим порушенням творчої волі автора, є тими істотними моментами, котрих не можна оминати при принциповому підході до подальшого історико-літературного вивчення художнього доробку митця. Проаналізовані тексти творів двох томів 12-томника, підготовлених до друку самим Винниченком («Рух», 1931-1932 рр.), містять значну кількість авторських доопрацювань і виражають творчу волю автора.