Розгляд укладання та дії договору доручення, що залежать від існування довірчих відносин між контрагентами. Визначення переваг договору доручення, пов"язаних з такою особливістю договору, як фідуціарність і можливість використовувати представників.
Аннотация к работе
Національний університет «Одеська юридична академія»Проте недостатньо уваги приділено договору доручення як різновиду сучасного фідуціарного договору, відносинам повіреного та довірителя за чинним законодавством. Метою даного дослідження є аналіз фідуціарних відносин між повіреним та довірителем, існування яких розпочалося ще з культу Богині Фідес в Стародавньому Римі, трансформувалося в фідуціарні угоди Римського права та використовується завдяки рецепції в формі мандата в сучасному праві України; а також розгляд можливостей проявити довіру під час реалізації прав сторонами за договором доручення, що передбачена та забезпечується чинним законодавством (насамперед Цивільним кодексом України). Статус сторін (довірителя та повіреного) у договорі доручення визначається їхніми правами й обовязками, входженням у визначені цивільно-правові відносини з третіми особами. За чинним ЦК України договір доручення визначається як договір, відповідно до якого одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. 1008 ЦК України); справа в тім, що повірений також виявляє довіру довірителю, яку може втратити з різних причин та мотивів: - відмова довірителя видати довіреність, - відмова оплатити аванс або повністю оплатити послуги повіреного, - відмова відшкодувати витрати повіреного в ході виконання доручення (транспортні, поштові витрати, сплачене держмито...), - відмова забезпечити повіреного всіма необхідними засобами (речі, документи, відомості, грошові кошти), - відмова прийняти все одержане повіреним в ході виконання доручення.В юридичній літературі договір доручення часто називають договором про представництво [5, с. Більш широкою є сфера потенційного практичного застосування договору доручення, можливості якого дуже багатогранні завдяки представництву, а фідуціарність проявляється завдяки існуванню особливо-довірчих договірних відносин між контрагентами. Якщо довіритель максимально довіряє повіреному, то не ставить під сумнів вибір замісників, вибір та порядок дій, розраховуючи, що представник діє відповідно змісту доручення. В звязку з чим довіритель вправі в будь-який час як збільшити, так і зменшити обсяг повноважень повіреного в залежності від збільшення або зменшення довіри. До прав повіреного і довірителя належить спільне право в будь-який час ініціювати припинення договору доручення без будь-якого пояснення та попередження на власний розсуд.