Питання проведення закритого судового засідання як гарантія нерозголошення відомостей, що містять нотаріальну таємницю. Важливість умов неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення та ухвалення на цій основі законного рішення.
Аннотация к работе
У статті розглянуто питання про проведення закритого судового засідання, як гарантію нерозголошення відомостей, що містять нотаріальну таємницю; про важливість умов неупередженого, всебічного і повного дослідження обставин кримінального правопорушення та ухвалення на цій основі законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Ключові слова: судове засідання, судове провадження, суд, нотаріус, довідки про вчинені нотаріальні дії, нотаріальні документи.Гласність судового процесу розглядається у юридичній літературі як: «1) засіб підвищення рівня виховного впливу судового процесу на присутніх; 2) спосіб публічного контролю з боку суспільства, громадськості за судовою владою; 3) одна з гарантій забезпечення законності суду; постановлення ним законних та обґрунтованих рішень». Відповідно до пункту 4 частини 2 цієї статті слідчий суддя, суд можуть прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. Суд повинен з’ясувати, чи є підстави для здійснення судового розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні та чи приймав слідчий суддя рішення (постановляв ухвалу) під час досудового розслідування про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Зі змісту частин 4, 7 статті 27 КПК України випливає, що кримінальне провадження у закритому судовому засіданні, яке проводиться з метою нерозголошення нотаріальної таємниці, суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. 27 КПК кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, крім деяких випадків, коли суд може (тобто має право, а не зобов’язаний) прийняти рішення про розгляд справи в закритому засіданні».