Смерть Й. Сталіна, наростаюча криза радянського тоталітаризму та нагальна необхідність модернізації правлячого режиму в СРСР. Проект Указу "Про амністію". Цифрові дані про кількість амністованих на початок травня 1953 року. Соціальна адаптація в’язнів.
Аннотация к работе
Проведення амністії у 1953-1955 роках в УРСР: перебіг, масштаби, наслідкиУ доповідній записці, адресованій Президії ЦК КПРС, 26 березня 1953 року міністр внутрішніх справ повідомляв, що у вязницях, колоніях та виправно-трудових таборах перебувало 2 526 402 особи, в тому числі 22 145 осіб, яких вважалися небезпечними. Президії Верховної Ради СРСР був запропонований проект Указу "Про амністію", який було ухвалено 27 березня 1953 року та опубліковано на шпальтах газет "Правда" та "Известия". Стаття 2 Указу передбачала звільнення незалежно від терміну покарання за посадові, господарські, військові злочини, передбачені статтею 193, яка була відмінена у Кримінальному Кодексі РРФСР та кодексах союзних республік. Поряд зі схваленням дій радянського уряду, на кшталт: "В Указі Президії відчувається сталінська думка, яку втілили в життя його вірні соратники"; "Указ демонструє силу Радянського Союзу та гуманність радянської влади"; "Указ вибиває підґрунтя у антирадянських сил для наклепів, що будови комунізму будуються руками засуджених"; "Наш радянський суспільний та державний устрій настільки зміцнів, що вже немає більше необхідності ізолювати тих, які засуджені за службові та господарські злочини", деякі громадяни висловлювали побоювання щодо негативних наслідків амністії. Втілюючи в життя статті указу, міністерство юстиції УРСР виявило в табірних колоніях, колоніях УВТТК, у дитячих виправно-трудових колоніях республіки 69 921 особу, яких необхідно було звільнити від подальшого відбування покарання.