Провадження та визнання громадянина обмежено дієздатним та недієздатним - Курсовая работа

Виходячи з того, що Україна є демократичною державою, ватро сказати, що особливу увагу варто приділяти такому принципу демократії як захист законних прав та інтересів громадян держави. Демократизація суспільства на перший план поставила саме захист прав та інтересів громадян, їх правового забезпечення, а також забезпечення їх дотримання і захисту від порушення. Актуальність даної теми зумовлена тим, що в Україні на сучасному етапі її розвитку проходить вдосконалення правової бази, якою закріплено правове становище громадян і організацій і встановлені гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією та іншими законами України. Конституційні норми, в яких закріплені ці права і інтереси, виступають основою для деталізації їх в галузевому законодавстві, регулювання всіх аспектів їх дії і для визначення гарантій реалізації, а також для встановлення процесуального порядку захисту субєктивних майнових та особистих немайнових (цивільних) прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, в тому числі також засобами цивільного процесуального права. Предметом даного дослідження є окреме провадження як вид цивільного судочинства, а також порядок визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним, а також сукупність проблем, повязаних із практичним застосуванням положень цивільно-процесуального законодавства в такому виді цивільного судочинства як окреме провадження, та відносини, що виникають в процесі визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним, і відносини, які виникають в процесі порушення справи окремого провадження.У Цивільному Процесуальному Кодексі УРСР 1924 p., який був підготовлений за зразком Цивільний процесуальний кодексу РРФСР 1923 p., була передбачена третя частина «Окремі провадження», тобто порядок розгляду таких справ, у яких відсутній спір про право цивільне між сторонами, а є одноособове звернення до суду за встановленням певних правовідносин або визнанням наявності тих чи інших прав. На початку 60-х років порядком окремого провадження суд розглядав справи: за скаргами на неправильності у списках виборців; про стягнення недоїмок і штрафів, за скаргами на дії нотаріусів та інших органів, які виконують нотаріальні дії; про встановлення юридичних фактів; про визнання осіб безвісно відсутніми і безвісно відсутніх померлими; про відновлення прав на втрачені цінні папери на предявника (викликне судочинство); про розірвання шлюбу. Цивільний процесуальний кодекс 1964 р. справи, що виникали з державних, адміністративних, фінансових правовідносин, були виділені в самостійний вид «Провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин», а справи про розірвання шлюбу віднесені до позовного провадження. Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, у яких громадянин перебуває з державним органом або посадовою особою, можуть бути повязані зі скаргами: на неправильності у списках виборців та списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; на дії органів і службових осіб у звязку з накладенням адміністративних стягнень; на неправомірні дії службових осіб, які зачіпають права громадян, віднесені законом до компетенції суду, та з іншими випадками порушення прав громадян у даній сфері суспільних відносин[7;326]. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і розяснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.Справи розглядуваного виду провадження мають певну специфіку, тому на практиці викликають труднощі. Однією з найголовніших проблем є те, що деякі положення Конституції не знайшли навіть формального закріплення в Цивільному Процесуальному Кодексі України. Вважається, що у такій ситуації суди мають приймати заяви від громадян та самі вирішувати питання підвідомчості (компетенції) судів. Після набранням чинності Цивільного Процесуального Кодексу України суд присяжних так і залишився лише декларативною формальністю Конституції України. Другою не менш важливою проблемою цивільного судочинства є нестабільність законодавства, відсутність системності при внесенні змін до Цивільного Процесуального Кодексу України, нечіткість норм ЦПК, яка дає можливість їх двозначного тлумачення.Отже, аналізуючи викладений в роботі матеріал треба зазначити, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.