Релігійно-філософське вчення західноєвропейського Середньовіччя, поєднання релігійних догм з раціоналістичною методикою та формально-логічною проблематикою. Теологія як вища форма ідеології. Альберт Великий - представник ортодоксальної схоластики.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Провідні ідеї розвиненої схоластикиОдним із типів середньовічного філософствування була схоластика (релігійно-філософське вчення західноєвропейського Середньовіччя, яке на противагу містиці поєднувало догматичні релігійні посилки з раціоналістичною методикою і особливим інтересом до формально-логічної проблематики). Розрізняють ранню (XI-XII ст.) і пізню (XIII-XIV ст.) схоластику. Починаючи з XVI ст. відбувається певне відродження схоластики (так звана друга схоластика), яка була ідеологією контрреформації. У цих умовах християнська теологія, яка існувала у формі патристики, мала надати християнству формалізованого, раціонального характеру, зробивши предметом своєї систематизації теолого-філософські положення патристики. Перша («трипуття») містила власне гуманітарне знання (граматику, риторику, діалектику); до другої групи («чотирипуття») входили «мистецтва» природничої орієнтації (арифметика, геометрія, астрономія, музика).Теологія, або релігійна філософія, стала вищою формою ідеології, призначеної для еліти, у той час як для величезної маси неписьменних, ідеологія виступала, насамперед, у вигляді «практичної», культової релігії. Сплав теології й інших рівнів релігійної свідомості створював єдиний ідеолого-психологічний комплекс, що охоплює всі прошарки феодального суспільства. Схоластика - філософія, що виростає з теології і нерозривно з нею повязана, але не тотожна з нею. У її інтепретації позначалися три основних напрямки: реалізм, номіналізм і концептуалізм. релігійний філософський схоластика теологія Треба відзначити вплив на пізню схоластику передової арабомовної філософії, шартрської школи, античної філософії, зокрема арістотелізму в християнсько-католицькому дусі.Альберт Великий (Альберт фон Больштедт) (1206-1280) - середньовічний німецький філософ-схоласт, природознавець і богослов, представник ортодоксальної схоластики, вчитель Фоми Аквінського, прозваний католицькими богословами «Великим»; ідеолог феодального ладу. Намагався використати філософію Арістотеля для обгрунтування ідеології католицизму. Згідно з його вченням, філософія доповнює богословя і навпаки. Альберт Великий (Альберт фон Больштедт) був видатним домініїсанським схоластом. Першу з них складають твори з логіки ("раціональна філософія"), другу - трактати з фізики, а також математики та метафізики ("реальна філософія"), третю - трактати з моральних питань ("моральна філософія").В школах викладання будується відповідно до системи "семи вільних мистецтв", але в обмеженому вигляді - трьохдоріжжя, чотирьохдоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки - схоластика (школа).