Аналіз процесу медіації як спроби добровільного порозуміння (примирення) між потерпілим і правопорушником із метою відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за допомогою медіатора. Процесуальні вимоги до медіатора у кримінальній справі.
Аннотация к работе
Процесуальний статус та роль медіаторів при укладенні угод у кримінальному провадженніКлючові слова: кримінальний процес, кримінальне провадження, угоди, угода про визнання винуватості, угода про примирення, медіація, медіатор. Однак, незважаючи на позитивну динаміку ухвалення вироків на підставі угод, аналіз норми КПК України та механізму реалізації цього інституту на практиці породжує серед науковців та практиків спірні питання щодо реалізації й ефективності застосування деяких норм чинного законодавства. Шляхи вдосконалення кримінального процесуального законодавства; пошук оптимальних кримінально-процесуальних форм, які б надавали можливість раціональніше й економніше використовувати бюджетні видатки, що асигнуються на здійснення правосуддя, зняти надмірне навантаження з правоохоронних та судових органів; аналіз ролі медіації у кримінальному процесуальному праві та визначення процесуального статусу медіатора привертали увагу багатьох відомих дослідників: Ю. В. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Стосовно прокурора законодавець чітко закріпив, що він (прокурор) може ініціювати укладення угоди про визнання винуватості, а отже, може брати участь у перемовинах тільки стосовно укладення даного виду угод у кримінальному провадженні.