Процесуальне становище та самостійність слідчого при вирішенні питання про порушення кримінальної справи і про відмову в цьому, при вирішенні питання про притягнення особи як обвинуваченого. Оцінка доказів слідчим як вияв його процесуальної самостійності.
Аннотация к работе
Як відомо, слідчий - службова особа відповідного слідчого підрозділу, уповноважена здійснювати досудове слідство у кримінальних справах. Слідчий зобовязаний повно й обєктивно дослідити всі обставини справи, виявити як обвинувальні, так і виправдувальні, а також обтяжуючі та помякшуючі вину обставини. При розслідуванні справи слідчий зобовязаний виявити причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і через відповідні органи вжити заходів до їх усунення. Слідчий використовує допомогу громадськості для виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, а також для припинення і розкриття злочину та розшуку злочинців. Іноді створення слідчих бригад має характер формального збільшення кількості слідчих, залишаючи поза увагою їхню майстерність, досвід, кваліфікацію.Слідчий - це субєкт кримінального процесу, який самостійно здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу. 102 КПК зазначено, що досудове слідство у кримінальних справах проводять слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції, слідчі органів Служби безпеки України. Ще з радянських часів домінує думка, що слідчий виконує функцію розслідування злочинів, зміст якої становлять підфункції обвинувачення, захисту і вирішення справи. Інтерес слідчого як державного органу", покликаного боротися зі злочинністю, полягає у викритті винного, предявленні йому обвинувачення і направленні кримінальної справи з обвинувальним висновком прокурору для порушення ним державного обвинувачення. Поєднання в одній особі трьох процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і вирішення справи) неминуче зумовить домінування якоїсь однієї.Він самостійно приймає рішення про спрямування слідства та провадження відповідних слідчих дій, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції від прокурора чи постанови від судді. Він має право давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій, вимагати від них допомоги під час виконання окремих слідчих дій. Владні повноваження слідчого виявляються у тому, що його постанови, винесені відповідно до закону, в кримінальній справі, що перебуває у його провадженні, є обовязковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ч. Так, у разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину й обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. • доручення начальника слідчого відділу або прокурора про розгляд заяви чи повідомлення про злочин або про прийняття справи до свого провадження, що формулюється у вигляді резолюції на заяві (повідомленні) чи на кримінальній справі.Процесуальна самостійність слідчого починається одночасно з вирішенням ним питання про порушення кримінальної справи. Закон поклав на слідчого, як і на суд, прокурора і орган дізнання обовязок у межах своєї компетенції порушувати кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вживати всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання (ст. 32 Закону України "Про прокуратуру" має право давати слідчому обовязкові вказівки, в тому числі і вказівки щодо порушення кримінальних справ. Оскільки в Кримінально-процесуальному кодексі міститься вичерпний перелік тих випадків, коли слідчий управі приймати рішення лише із санкції чи згоди прокурора, і цим переліком не охоплюється його рішення про порушення кримінальної справи, то треба дійти категоричного висновку, що слідчий має право не погодитися з вказівками прокурора, а також начальника слідчого відділу в питанні про порушення кримінальної справи, коли в процесі вивчення первинних матеріалів він дійде іншого висновку, ніж прокурор чи начальник слідчого відділу, і коли вказівки цих осіб суперечать внутрішньому переконанню слідчого. У звязку з цим вважаємо, що прокурор, а також начальник слідчого відділу, направляючи первинні матеріали слідчому, не мають права давати йому вказівки про те, що він повинен порушити кримінальну справу чи відмовити в її порушенні.Наділивши слідчого правом прийняття такого важливого рішення, яким є акт притягнення особи як обвинуваченого, закон тим самим чітко визначив і його процесуальну самостійність у даному питанні. Треба сказати і про те, що закон наділив слідчого правом не погоджуватися з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, якщо ці вказівки суперечать внутрішньому переконанню слідчого (ст. Виходячи з вимог закону, слідчий зобовязаний в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до в
План
ПЛАН
Вступ
1. Процесуальна характеристика слідчого.
2. Обовязки слідчого.
3. Процесуальне становище та самостійність слідчого при вирішенні питання про порушення кримінальної справи і про відмову в цьому.
4. Процесуальне становище та самостійність слідчого при вирішенні питання про притягнення особи як обвинуваченого.
5. Процесуальне становище та самостійність слідчого при вирішенні питання про закінчення досудового слідства.
6. Оцінка доказів слідчим як вияв його процесуальної самостійності.