Процесуальні аспекти допиту обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження. Рекомендації щодо підготовки до такого допиту. Наведено поради щодо застосування прокурором тактичних прийомів допиту обвинуваченого у різних ситуаціях.
Аннотация к работе
Олена Єні заступник начальника відділу підготовки та підвищення кваліфікації військових прокурорів Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наукКлючові слова: судовий допит; обвинувачений; прокурор; підготовка до допиту; показання. допит обвинувачений кримінальний провадження Тож проведення допиту потребує ретельної підготовки та заздалегідь розробленого і продуманого плану, який може бути скороченим або розгорнутим, і визначення як предмета допиту, так і його меж. При підготовці плану допиту передусім потрібно зважати на очікуваний вид ситуацій допиту, що у криміналістиці поділяються на безконфліктні (обвинувачений визнає вину та готовий надавати показання) та конфліктні (заперечення вини, відмова надавати показання або ж виклад власної версії події). Звичайно, найлегше спланувати та провести допит обвинуваченого, який визнав вину й дає розгорнуті показання, виявляє довірливе ставлення до суду і налаштований на максимальну співпрацю з правоохоронними органами й судом. У цьому випадку важливою є така рекомендація криміналістів: «не лише сформулювати запитання обвинуваченим, відповіді на які відобразили б логіку їхніх злочинних дій чи дезорганізували продуманий ними захист, а й спланувати час проведення допитів, їх доцільну черговість, яка надала б змогу використовувати результати кожного попереднього допиту у кожному наступному» [2, с.