Дослідження проблеми взаємодії освіті і суспільства з боку соціально-філософського та теоретико-методологічного осмислення. Функціональний, конфліктний та інтерпретативний підходи до проблеми соціальної диференціації та суспільно–професійного руху.
Аннотация к работе
Хоча селекційні процеси в шкільництві можна розглядати також у вужчому обсязі, у звязку з цілями школи і вчителя, більш цінним у пізнавальному плані і більш практично значимим здається широкий аспект, який дозволяє аналізувати селекційні явища в освіті як один з суттєвих проявів функціонування цілого суспільства. Звернення до даної теми спричинене радикальними змінами як в суспільстві, так і в освіті, які мали місце в Польщі. Функціоналісти твердять, що освіта окреслює досягнутий суспільний статус одиниці, а школа є місцем, де відбувається вступна селекція одиниць до статусів, доступних в суспільстві. В конфліктній перспективі освіта розцінюється не як процес, який служить усуспільненню нових членів суспільства, введенню їх в колективно установлений моральний порядок (який, звичайно, є наслідком творчої інтеракції місцевих груп суспільних “акторів”) - власне так бачили роль освіти автори функціональної теорії; але швидше як явище, найтісніше повязане з дистрибуцією засобів і можливостей в суспільстві. Функціоналізм доводить, що освіта виконує важливу функцію, допомагаючи технологічному розвитку, добробуту і демократії, а теорія конфліктів, в свою чергу, бачить в школі основний інструмент стримування і легітимізації домінування однієї групи над іншою, твердить, що освіта та її найважливіші елементи - суспільні реляції в школі, організація знань і навчальна програма, етос - знаходяться під впливом ідеології чи безпосередньої інтервенції політично і суспільно домінуючих груп.Співіснування в теоріях суспільного розвитку протилежних зразків мислення про звязки, що відбуваються між освітою і суспільством, а в їх межах різних способів вияснення процесів суспільних селекцій в освіті, вимагає компромісу, діалогу і акцептування стану гетерогенності як принципів соціальної філософії і філософії освіти. Інтерпретативізм, на противагу до функціональної і конфліктної теорій, відхиляє можливість створення обєктивних суспільних наук і пропонує проведення якісних інтерпретаційних і конструктивістичних досліджень, метою яких є вивчення системи значень, існуючої в суспільстві. Показано відмінність наведених парадигм за такими позиціями: ґенеза суспільного диференціювання, його природа, оцінка ролі окремих груп для структури цілого суспільства, моральна оцінка суспільних нерівностей, роль школи в обмежуванні тих же нерівностей, оцінка дії, що застосовується для гарантування рівності і суспільної справедливості. Ідея рівності в освіті є важливою як деклароване філософсько-освітнє положення, як реалізований процес і окреслений стан суспільств, і нарешті, як явище, що має місце в людській свідомості. Рівність може реалізуватись на рівні ідеї (розвиток суспільної думки, наукових теорій, доктрин), засад (правові норми, шкільне законодавство, освітня і суспільна політика), а також ознак (аналіз освітньої дійсності, позиції суспільства щодо освіти, стану суспільної свідомості).