Процес управління фінансовим лізингом підприємства - Курсовая работа

Однак від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його строку й виплати всієї обумовленої суми договору об?єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачений викуп обєкта лізингу по залишковій вартості або передача у власність лізингоотримувачу). Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня, в порівнянні з орендою, банківською чи комерційною, оскільки він передбачає і вимагає широкого діапазону знань і фінансового бізнесу, і положення у виробництві, на ринках устаткування та нерухомості, а також мінливих потреб клієнтів та особливостей оренди, тобто лізинг включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні. Фінансовий (капітальний, прямий) лізинг - financial, capital leases - являє собою договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця обєкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості обєкта лізингу, визначеної в день укладення договору. 16 Лізингоотримувач одержує комплексну фінансову послугу, що включає: - узгодження Лізингодавцем умов поставки й обєкта лізингу, його гарантійного й сервісного обслуговування обєкта лізингу; - Лізингодавець проводить реєстрацію майна у відповідних державних органах (у випадку такої необхідності); - Лізингодавець залучає фінансування й проводить його обслуговування (у т.ч. узгодження схеми угоди, умов фінансування, покупку іноземної валюти в банку для розрахунку за кредит і ін.); - Лізингодавець проводить оформлення застави; - Лізингодавець проводить підготовку, узгодження умов, висновок і супровід договорів страхування, оформлення відшкодування від страхової компанії у випадку настання страхової події й відновлення обєкта лізингу; - якщо буде потреба Лізингодавець проводить комплектацію предмета лізингу додатковим устаткуванням. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші повністю ототожнюють його з довгостроковою, треті вважають лізинг способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном, а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного його розуміння, а щодо економічної сутності лізингу, поки що не існує єдиної думки серед економістів. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до найманих чи підрядних відносин, треті вважають лізинг способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном, а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя. Все це свідчить про значні теоретичні здобутку у сфері фінансового лізингу, та все ж таки актуальним залишається питання його практичного застосування, та відповідності теорії з практикою, бо як свідчить досвід, в реальності поняття лізингу з теоретичної та практичної точки зору не співпадають, що і викликає ряд недоліків, які стримують його активізацію в Україні. Так як, новий Закон є черговим кроком вперед у розвитку лізингу в Україні, його положення є гнучкими і дозволяють учасникам, з урахуванням принципу свободи договору, моделювати відносини між собою на власний розсуд та у відповідності до власних потреб. Адже створення надійної та ефективної законодавчої бази та вміле її корегування за допомогою договорів, додаючи сюди податкові та інші стимули для лізигодавців у першу чергу, дозволить у найкоротші терміни вирівняти стан оновлення засобів виробництва та перетворити лізинг з засобу вирішення різного роду економічних негараздів на стрімко прогресуючий вид бізнесу.