Аналіз етнонаціональної ситуації на Донбасі як продукту його суперечливої історії внаслідок соціально-економічних, суспільно-політичних, етнокультурних процесів. Шляхи державної стандартизації, місце Донбасу в модерному українському політичному проекті.
Аннотация к работе
Процес українського націєтворення vs імперські практики марґіналізації на Донбасі (XVIII-початок ХХІ ст.)Концептуальне осмислення місця Донбасу в історії України та Росії, як і ролі в ній етнічного чинника, що називається, на часі. На відміну від решти історичних реґіонів, у Південно-Східній Україні Російській імперії не довелося долати опір державницьких традицій - розроблений Катериною ІІ в післяпуґачовську добу шаблон державного й адміністративно-територіального устрою затверджувався тут автоматично, без будь-яких дискусій, котрі не було навіть кому вести. Результати колонізації краю за часів кріпосництва виглядали так: населення зросло у понад 2,5 раза, 71,99% були українцями, 19,06% - росіянами, частка мешканців іноземного походження почала зменшуватися на тлі невпинного зростання перших двох етнічних складників. Українці були кровно зацікавленими в колонізації краю: тут вони набували землю, якої дедалі більше бракувало на українських етнографічних теренах, і намагалися знайти порятунок від закріпачення. Однак не слід забувати, що самі росіяни на той час не були повноцінною нацією (це, зокрема, проявлялося й у розмитості уявлень про межі російського/українського/білоруського народів).