Дослідження поняття та ключових ознак адміністративних актів як однієї з основних правових видів публічного управління. Оцінка специфічних особливостей процедури їх прийняття. Напрями реформування інституту адміністративного оскарження в Україні.
Аннотация к работе
При цьому акцент має робитися, зокрема, на регулюванні процедури прийняття адміністративних актів, адже чітке визначення порядку вирішення індивідуальних адміністративних справ органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (за європейською термінологією - органами публічної адміністрації) забезпечує рівність приватних осіб перед законом та є передумовою для здійснення контролю, в тому числі судового, за діяльністю органів публічної адміністрації. При визначенні поняття “адміністративний акт” автор виходить з напрацювань представників загальної теорії права до визначення категорій «акт» та «правовий акт», де акт розглядається як дія (поведінка), результат правомірної дії та юридичний документ, а також позицій фахівців науки адміністративного права, де домінує розуміння “акта” як вольової дії (волевиявлення). Доцільність вживання саме категорії «адміністративний акт», на противагу терміну “індивідуальний акт управління”, зумовлена положеннями Конституції України, яка відмовилася від категорії “органи державного управління”, визнала місцеве самоврядування та закріпила принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Прикметник “адміністративний” вказує на те, що акт виходить від адміністрації (адміністративних органів), на відміну від актів судових чи законодавчих. Оскільки адміністративна процедура (у термінології більшості вітчизняних адміністративістів - «адміністративний процес») являє собою саме зовнішнє правозастосування у сфері публічного управління, то співвідношення між категоріями «адміністративна процедура (процедури)» і «управлінська процедура (процедури)» пропонується проводити за характером - відповідно, зовнішньої або внутрішньої - спрямованості діяльності адміністративного органу.Адміністративний акт може мати усну або письмову форму, а також може вчинятися у вигляді певних дій (внесення до реєстру, вчинення надпису тощо). Для позначення порядку прийняття адміністративних актів доцільно застосовувати категорію “адміністративна процедура” як установлений законом (офіційно) порядок розгляду та вирішення адміністративних справ, спрямований на прийняття адміністративного акта або укладення адміністративного договору. Співвідношення між категоріями «адміністративна процедура (процедури)» і «управлінська процедура (процедури)» може проводитися за характером - відповідно зовнішньої або внутрішньої (в межах органу або системи органів) - спрямованості діяльності публічної адміністрації. Для належного правового регулювання адміністративної процедури загалом та процедури прийняття адміністративних актів зокрема, адміністративна процедура має ґрунтуватися на принципах: верховенства права, законності, рівності учасників адміністративної процедури перед законом, публічності, ефективності, своєчасності (оперативності), неупередженості, підконтрольності (гарантованого правового захисту), добросовісності, розсудливості, пропорційності та презумпції правомірності вимог особи. Крім того, українське адміністративно-процедурне законодавство повинно адекватно відобразити принципи адміністративної процедури закріплені у документах Ради Європи, зокрема: право особи бути вислуханою, право доступу до матеріалів справи, право на допомогу та представництво, обовязки адміністративного органу мотивувати свої рішення та повідомляти особі порядок оскарження адміністративного акта.