Дослідженя протиріч представників державного проводу Директорії УНР у виборі стратегічного зовнішньополітичного курсу України. Аналіз пошуків українських державних лідерів оптимального вектору зовнішньої політики доби визвольних змагань 1917-1920 років.
Аннотация к работе
ПРОТИРІЧЧЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВНОГО ПРОВОДУ ДИРЕКТОРІЇ УНР У ВИБОРІ СТРАТЕГІЧНОГО ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО КУРСУ УКРАЇНИСьогодні, коли відбувається боротьба українського народу проти зовнішньої агресії, українська історична наука і зовнішньополітична практика мають знайти органічний звязок минулих часів і поколінь українців, що за часів Директорії УНР, як зі зброєю в руках, так і на дипломатичному фронті відстоювали право на самостійне державне буття. Корпус джерел, де проблеми деяких аспектів зовнішньої політики Директорії УНР відрізняються методологічно автор поділив на окремі групи. Україні, як і іншим молодим державам, що утворилися на уламках колишньої Російської імперії, однаковою мірою загрожувала Радянська Росія та антибільшовицькі російські військові формування». Такі сподівання знайшли своє місце у вступі до проекту Конституції УНР, де зазначалося: «Всім націям, які мають непохитне бажання і здібність створити самостійну і незалежну державу, які домагаються здійснення цього - надати це право, щоби це право за ними було визнане другими державами і щоб (в разі потреби) була надана поміч утворити свою власну незалежну державу» [1, с. В українських політичних колах існували різні погляди щодо концепцій та напрямків розвитку зовнішньої політики.