Дослідження анатомо-гемодінамічних особливостей та хірургічне лікування ВВС, які супроводжуються порушенням анатомічного зв’язку ВШС і ЛА. Розробка та удосконалення протезів ЛС (кондуїтів), здатних тривалий час зберігати свої вихідні властивості.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукШупика МОЗ України, професор кафедри хірургії серця та магістральних судин. доктор медичних наук, професор СИТАР Леонід Лукич, Інститут серцево-судинної хірургії ім. Захист відбудеться “24” січня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.555.01 при Інституті серцево-судинної хірургії ім. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту серцево-судинної хірургії ім. Дисертація присвячена вивченню анатомо-гемодінамічних особливостей та хірургічному лікуванню ВВС, які супроводжуються порушенням анатомічного звязку ВШС і ЛА, а також розробці та удосконаленню протезів ЛС (кондуїтів), здатних тривалий час зберігати свої вихідні властивості. Зясовано, що протезування ЛС доцільне для створення єдиного або паралельного тракту відтоку з ВШС і є ефективним методом хірургічного лікування складних ВВС.“Кондуїт” (від англ. conduit - трубопровід) - протез, що поєднує одну з камер серця з тією чи іншою магістральною артерією (МА) і виконує функцію вивідного тракту зі шлуночка [E.Hurwitt, 1948]. В більш вузькому сенсі кондуїт - протез ЛС, що зєднує венозний шлуночок серця (ВШС) з легеневими артеріями (ЛА). Імплантація кондуїтів застосовується при корекції різних складних вад: тетради Фалло (ТФ), атрезії легеневої артерії (АЛА), транспозиції магістральних артерій (ТМА), відходження магістральних артерій (ВМА) від одного з шлуночків серця, коригованої транспозиції магістральних артерій (КТМА) зі стенозом ЛА, загального артеріального стовбура (ЗАС), hemitruncus arteriosus (HTA) та інших вад, які супроводжуються порушенням анатомічного звязку між ВШС і ЛА [J.Kirklin 1965; D.Ross, 1966; G.Rastelli, 1969; В.И.Бураковский, 1984; В.П.Подзолков 2000]. Більше 40 років кардіохірурги використовують кондуїти як єдиний або як паралельний вихід із правого шлуночка (ПШ) при реконструкції правих відділів серця, і до теперішнього часу відомо більше двадцяти видів кондуїтів, що застосовуються в клінічній практиці [Л.А.Роева, 1992; Амосова АМН України і є фрагментом комплексної теми відділень хірургічних методів лікування ВВС: “Вивчити клініко-гемодинамічну ефективність і тривалість функціонування різних протезів легеневого стовбура в хірургії вроджених вад серця” (1999-2001, державний реєстраційний №0199V000731).В основу роботи покладені результати обстеження і хірургічного лікування 106 хворих зі складними ВВС, які мали порушення анатомічного звязку між ВШС і ЛА. В залежності від величини легеневого кровотоку спостерігались два різних варіанти перебігу хвороби: зі зменшеним та збільшеним легеневим кровотоком. Перший варіант клінічного перебігу спостерігався в 87 (82,1%) випадках при ВВС з наявністю стеноза або атрезії ЛА. Варіант клінічного перебігу, який характеризувався підвищеним легеневим кровотоком спостерігали у 19 (17,9%) хворих: з АЛА, поєднаною ДМШП і великими аорто-легеневими колатералями (7 - 36,8%), з ЗАС I-II типу (6 - 31,6%), аномалією Тауссиг-Бінга (3 - 15,8%) та хворих з HTA (3 - 15,8%). У 79 (74,5%) хворих було проведено 119 паліативних втручань, частіше застосовували підключично-легеневий анастомоз (70,8%).Абсолютні показання до імплантації кондуїта встановлювали в тих випадках, коли повністю був відсутній анатомічний звязок між ПШ і ЛА, а також у пацієнтів з неповним порушенням даного звязку та опором на шляху відтоку крові в мале коло кровообігу. В дану групу увійшли 22 (20,7%) пацієнта з ТФ і аномальним відходженням великих коронарних артерій, 12 (11,0%) - з КТМА, поєднаною зі СЛА, 5(4,8%) - з ВМА від ПШ, поєднаним зі СЛА та 3 (2,8%) пацієнти з HTA. Для створення адекватного сполучення між ВШ і ЛА керувалися наступними правилами: матеріал для виготовлення протеза повинен бути пластичним та не мати схильності до утворення тромбів; імплантований кондуїт має бути достатньо великого внутрішнього зрізу; необхідно створити широкі дистальні та проксимальні співустя анастомозів; раціонально розташувати протез в грудній клітині, виключаючи його стиснення грудиною; необхідно подовжувати та розширяти полюси кондуїта за допомогою аутоперикардіальної латки, яка сконструйована у вигляді “манжети” для легеневого або “даху” для шлуночкового відділів. Серед пацієнтів з ускладненим раннім післяопераційним періодом, гостра ССН була провідною в 21 (32,3%) випадках. “Добрі” віддалені результати відмічались у пацієнтів з відсутністю клінічних явищ серцевої недостатності та з адекватно функціонуючим протезом ЛС: відсутність клінічних проявів недостатності клапана кондуїта, відсутність або помірний кальциноз стінки, градієнт систолічного тиску (ГСТ) між ПШ і ЛА не вище 30 мм.рт.ст., співвідношення систолічних тисків в шлуночках серця не більше 0,75.