Дослідження особливостей й ролі античної доби, епох Відродження, Класицизму, Просвітництва в історико-літературному процесі. Аналіз засвоєння раціоналістичних та просвітницьких засад у вітчизняній літературі періоду, що досліджується, зокрема у жанрі оди.
Аннотация к работе
ПРОСВІТНИЦЬКО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ МОТИВИ В УКРАЇНСЬКИХ ОДАХ КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XIX СТОЛІТЬІндивід та його ментальні засади були важливими питаннями для мислителів, адже сила інтелекту рухала людство уперед до вищих соціально-суспільних щаблів і її раціональне застосування відігравало важливу роль для історичного розвитку цивілізацій. Давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н.е.) у трактаті “Про душу” визначив “розум, як те, чим душа мислить і пізнає” [9, 42], а у праці “Про небо” він резюмував: “Під розумом я розумію початок науки” [9, 55]. Римський лірик Горацій (65-8 рр. до н.е.), в оді “До Риму” (IV, IV), вказував на велику роль природних (вроджених) навичок людини та подальшого виховання і навчання для громадян: “Наука живить нахил природжений, / А виховання - дух загартовує” [7, 95]. 1415-1487), перекладач творів Аристотеля латинською мовою й викладач філософії у Флорентійському університеті, вважав, що “завдяки знанням людина здійснює всі славні діяння, розум необхідно вважати найвизначнішим явищем в житті людей” [2, 185-186]. Отже, філософи, політичні й громадські діячі, мислителі, поети Античності, доби Відродження та Просвітництва вбачали у ментальних засадах людини та їх всебічному розвиткові передумову прогресу суспільства, адже лише освічені громадяни можуть принести велику користь, створити всі матеріально-технічні блага для подальшого розвитку держави взагалі й людства зокрема.