Історія виникнення та заснування Києво-Печерської лаври. Києво-Печерська лавра як осередок культури і просвітницької діяльності з часів Київської Русі і до сьогодення. Основні просвітники монастиря: Петро Могила, Інокентій Гізель, Варлам Ясинський.
Аннотация к работе
Після прийняття християнства на Русі зявилося чернецтво. Митрополит Іларіон у «Слові про закон і благодать» говорив, що вже за часів Володимира Великого «монастирі на горах стали». А за часів князя Ярослава Мудрого, як каже літописець, «чорноризці почали множитися і монастирі почали виникати». Це були: так званий святий Юріївський монастир - для ченців і святий Ірининський монастир - для черниць. Впродовж тривалого часу національної історії України монастирі, чернецтво були вагомим фактором у духовному розвитку суспільства, політичній, економічній, церковно - релігійній розстановці сил, у формуванні науково - культурного потенціалу, громадської думки та пріоритетів у ній.Засновником монастиря був преподобний Антоній, а впорядкував його Феодосій Печерський. У молодому віці, почувши про чернече життя, Антип викопав печеру, в якій хотів відбувати подвиги. Потім подався на Афон, де прийняв чернецтво під імям Антонія. Шукаючи місце для чернечих подвигів, він оселився за містом, недалеко від села Берестова, в печері, у якій недавно відбував подвиг посту і молитви священик цього села - Іларіон, вибраний в 1051 р. У печері преподобний Антоній за афонським прикладом проводив час у молитві, посту і праці.Монастир грав помітну роль у розвитку літератури, живопису, графіки, архітектури, прикладного мистецтва, книгодрукування. Друкарню заснував відомий вчений та просвітник архімандрит Лаври Єлисей Плетенецький в 1615 році і з цього часу вона стала регулярно друкувати книжки. Видання мали широкий збут не лише в Україні, Московській державі та Білорусії, але й у Молдавії, Румунії, Болгарії, Сербії. У 1631 році митрополит Петро Могила відкрив тут школу, що сприяло розповсюдженню просвіти в Україні. Саме митрополитові Петру Могилі судилося захистити свій народ від остаточної польської колонізації і експансії католицизму, своєю діяльністю сприяючи зміцненню православної віри, просвіті і національно-культурному відродженню.Києво-Печерська лавра була найбільшим монастирем України як за розмірами, так і за чисельністю братії, що налічувала більше тисячі ченців, а лаврська забудова справляла враження окремого містечка з самостійним укладом життя. На території Лаври діяли гостиний двір, лікарня, богадільня, типографія та іконописна школа. Для вирішення спірних питань церковного життя у 1918 році у Києві був скликаний Всеукраїнський церковний собор. Це вбивство стало початком широкомасштабних акцій, спрямованих на знищення Києво-Печерської лаври. Вибухівку заклали під Софію Київську, Володимирський собор і Успенський собор Києво-Печерської лаври.«Сонце землі Руської» - так називали Києво - Печерський монастир в Русі-Україні. 950 років тому в центрі нашої святої землі засяяло це Боже чудо і на сто років, як стверджують церковні літописці, в Київській Русі було зупинено непереможну ходу зла, доброта панувала над злобою. По-справжньому популярним чернецтво стало на Русі тільки тоді, коли поблизу Києва була заснована Печерська лавра, без всілякої допомоги зі сторони сильних світу цього, воістину єдиною духовною силою, потом і слізьми. Печерська обитель дала православному світу півтори сотні святих подвижників, зберігши нетлінні останки 119 з них у своїх печерах.