Просвітницькі теорії вдосконалення індивідуальності та осмислення їх у літературі. Систематизація концептуальних типів характерів героїв у спадщині російських та українських письменників 60-80-х років ХІХ століття крізь призму просвітницьких тенденцій.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукІнституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор Костенко Наталія Василівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії літератури та компаративістики Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор доктор філологічних наук, професорОстаннім часом значно зріс інтерес до Просвітництва як історичного феномена та культурної системи у звязку з його переосмисленням постмодерністською критикою, з тим, що ідеї Просвітництва почали оцінювати з меншим ухилом до вульгарного соціологізму, вбачаючи у Просвітництві загальнолюдський, а не тільки буржуазний зміст. Отже, якщо під Просвітництвом розуміти „процес, а не момент”, ідейний, інтелектуально-культурний рух, то є всі підстави говорити про тенденції та елементи Просвітництва в культурі різних народів, у тому числі тих, що в ХІХ ст. входили до складу Російської імперії. Розроблені просвітницькою філософією ідеали доброчесної і вільної громадянської особистості, віротерпимості, мирного співбуття спільноти, прагнення до оволодіння знаннями, долучення до морально-етичних та естетичних цінностей мають суттєве значення для подальшого розвитку і взаємодії наук гуманітарної сфери і не втратили актуальності для культури ХХІ ст. Проблема засвоєння російською та українською літературами ХІХ ст. просвітницьких тенденцій ще не була в центрі уваги вчених. Переважна частина праць стосувалася дослідження XVIII ст., зокрема М.Степанов визначив художні принципи та особливості просвітницького реалізму в російській літературі, більшість із яких притаманні й українській.