Збереження українцями національної ідентичності як актуальне питання еміграції. Склад та напрями діяльності українських жіночих організацій у Чехії в 1921-1939 рр. Просвітницька робота еміграційного жіноцтва та роль в збереженні національних традицій.
Аннотация к работе
Просвітницькі студії українок-емігранток у міжвоєнній Чехословаччині (1921-1939 рр.)Збереження українцями національної ідентичності було і є актуальним питанням як в еміграції, так і в Україні. її формування розпочинається з дитинства і в цьому процесі мають бути задіяні всі ступені національної освіти. З огляду на сьогодення, коли значна частина українців по всьому світу чітко ідентифікує себе з Україною, варто вивчати внесок українських емігрантів у збереження національного “обличчя” українців у країнах міжвоєнної Європи взагалі та Чехословаччині зокрема. У зазначений період у ЧСР діяло шість українських жіночих організацій: Секція допомоги жінкам і дітям при Українському громадському комітеті (далі - УГК), Громада українських студенток, Український жіночий союз (далі - УЖС), Союз українок-християнок у Подєбрадах (далі - СУХ), празька філія Української жіночої національної ради (далі - УЖНР), Гурток старших пластунок “Україна”. Як зазначали матері-українки у своєму листі до УГК від 17 січня 1924 р., вони не можуть повноцінно виконати свій батьківський і громадський обов’ - язок перед дітьми і тому звертаються до Комітету з проханням ініціювати створення українського дитячого садка-притулку, де б кожен українець міг зі спокійною душею тимчасово залишити свою дитину . Вона розповіла, що її донька поки не ходила до клубу, говорила як вдома, так і в школі чеською або німецькою мовами: “Не можна було примусити її говорити рідною мовою, коли ж вона почала ходити до клубу, то цілком змінилась і дома говорить виключно українською, а також читає українські книжки .