Особливості просторово-функціональної структури поселень крячків у водно-болотяних екосистемах басейнів рік. Передумови змін поширення і чисельності крячків роду Chlidonias на заході України, формування просторової і часової структури поселень та колоній.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОСТОРОВО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ПОСЕЛЕНЬ КРЯЧКІВ В ЕКОСИСТЕМАХ БАСЕЙНУ ВЕРХНЬОЇ ТЕЧІЇ Р.Робота виконана в Державному Природознавчому музеї НАН України Науковий керівник: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, Чорнобай Юрій Миколайович, Державний природознавчий музей НАН України, директор. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, доцент, Івашов Анатолій Васильович, Таврійський національний університет ім. Захист відбудеться “_24_”_грудня___2003 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, МСП, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Колоніальні поселення птахів є складними компонентами річкових екосистем, що впливають на їх структуру та характер функціонування і разом з тим найменш досліджена на заході України група птахів. В Україні більшість робіт з вивчення колоніальності проводились на Азово-Чорноморському узбережжі та в гирлах великих рік (Сиохин, 1980; Стойловский, 1985 та ін.), де умови гніздування колоніальних птахів значно відрізняються від екосистем басейнів річок. Дослідженню різних аспектів гніздової біології крячків на заході України присвячено низку публікацій (Бойко та ін., 1990; Бокотей, 1991; Сребродольская, 1975; Когут та ін., 1994), але дослідження просторової та функціональної структури колоній не проводились. Мета: дослідити особливості просторово-функціональної структури поселень крячків у водно-болотяних екосистемах басейнів рік. 5)виявити функціональні параметри поселень крячків у басейні верхнього Дністра та зясувати їх місце у навколоводних орнітокомплексах досліджуваного регіону;Індекс щільності гніздування річкового крячка розраховували за В. А. Часова структура локальних популяцій вивчалася через фенологію гніздового періоду (перша й остання дати початку відкладання яєць, її середнє значення, тривалість MLP “main laying period”-термін, протягом якого розпочато 80 % усіх кладок(Goc, 1986; Ulfvens, 1988), а окремих колоній через синхронізацію розмноження (максимальна різниця в термінах відкладання яєць, середня різниця в термінах відкладання яєць між сусідніми гніздами). Основний вплив на чисельність чинять погодні умови (низькі температури у поєднанні з опадами призводять до зсуву термінів гніздування, а в окремих випадках до загибелі кладок і пташенят) та діяльність, повязана з веденням рибного господарства (знищення надводної рослинності скорочує ємність репродуктивних біотопів). Малий крячок утворює колонію серед колонії річкового крячка, так, щоб вона була повністю оточена гніздами останнього. У басейні верхнього Дністра індекс щільності гніздування річкового крячка (від 0,03 на островах до 0,3 на сплавинах) виходить за межі видової норми 0,06±0,02, розрахованої В. А.Дністер підпорядкований особливостям ландшафтного різноманіття, а просторово-часова і функціональна структури колоній відображають історію розвитку і змін екосистем та динаміку антропогенних чинників. 2.Передумовами змін поширення і чисельності білощокого крячка на заході України є: антропогенна деструкція водно-болотяних угідь у історичних місцях гніздування; здатність до гніздування на водоймах антропогенного походження; зсув трофічної бази від ентомофагії до іхтіофагії. 3.Передумовами змін поширення і чисельності чорного крячка на заході України є: деградація водно-болотяних угідь, яка призвела до нестачі природних біотопів гніздування; підрив кормової бази, внаслідок скорочення чисельності гідробіонтів у результаті меліорації. 5.Чисельність білощокого крячка у басейні верхнього Дністра становить 400-700 гніздових пар, чорного - від 500-600 (1986 р.) до 0 пар (2001 р.), річкового - 70-300, малого - не перевищує 50 пар. Через нестачу гніздових біотопів, справжні крячки у басейні верхнього Дністра не утворюють складних просторових структур всередині колоній, а індекс щільності їх гніздування (від 0,03 до 0,3) відхиляється від видової норми (0,06).