Поняття та теоретичне значення категорії "художній простір" у літературному творі. Просторова організація образної системи твору під феноменологічним кутом зору. Особливості формування художнього простору й просторових образів у прозі І.О. Буніна.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Просторові образи в літературному творі (на матеріалі творів І.О.Робота виконана на кафедрі теорії літератури та історії української літератури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Міністерства освіти і науки України. Корабльов Олександр Олександрович, завідувач кафедри теорії літератури і художньої культури Донецького національного університету Захист відбудеться “07” листопада 2007 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті (83055, Донецьк, вул. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету (83055, Донецьк, вул.Постаючи інтегральною характеристикою літературного твору, художній простір надає йому внутрішньої єдності й завершеності. У літературознавстві вивчається переважно категорія хронотопу, досліджується проблема взаємодії часу та простору, а просторовий аспект цієї проблеми залишається маловивченим. Специфіка пропонованого дослідження полягає в тому, що проблема просторових образів вивчається з погляду феноменологічного методу на матеріалі творів І.О. Буніна. Мета роботи - дослідити природу й сутність просторових образів у літературному творі. Дисертаційне дослідження здійснюється в контексті загальної розробки принципів теоретико-літературного аналізу художнього тексту, зокрема, в рамках наукової теми кафедри теорії літератури та історії української літератури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов “Аналітика літературного твору: теоретичний, історичний та діалогічний аспекти” (№ 0106V000280).Друга важливіша особливість просторово-часових уявлень, притаманних для наукового мислення ХХ століття, повязана з особливостями субєктно-обєктних відношень. час і простір розглядаються як репрезентація людського світогляду, як структурна характеристика відносин людини і світу. Хайдеггера, структурується з урахуванням його значущості, тобто значення й змісту, то це означає, що будь-який простір, будь-яка просторовість є одночасно й значеннєвим простором. Разом з тим він не виходить за межі тлумачення простору як якогось глобального “розміщення” речей і не вважає можливим розповсюджувати поняття простір на музику (простір як розміщення звуків), на літературу (простір як розміщення характерів і подій). Буніна пропонуємо вирізняти: образи “відкритого (великого) простору”, що зіставляються із універсальним простором (“універсумом”) твору; образи “закритого (малого) простору”, що локалізують універсальний простір твору в окремі “локуси”; образи “внутрішнього простору”, що зіставляються з поза просторовими характеристиками твору. Образи “малого” простору часто визначаються як конкретні географічні локуси, що претендують на життя у “великому” просторі.