Дослідження історично детермінованого впливу суспільності римського приватного права на процес виникнення, розвитку простого товариства у континентальній правовій системі. Специфіка регулювання діяльності простого товариства у законодавстві України.
Аннотация к работе
дослідити рівень ефективності правового регулювання порядку укладання договору простого товариства, права, обовязки, відповідальність, ведення спільних справ його учасниками, а також припинення та розірвання договору простого товариства; Визначено місце так званої „індивідуалістичної теорії” у підходах до розуміння правової природи простого товариства як переважно зобовязальних відносин між його учасниками, яким спільно належить майно, що використовується для досягнення спільної мети. Зазначена проблема розглядається з огляду на такі складові, як кількісний склад простого товариства; спадково-правові відносини; визнання часткової правосубєктності простого товариства; мета, склад та призначення внесків, що здійснюються учасниками простого товариства; права та обовязки учасників; порядок управління простим товариством тощо. Зокрема, представлений поділ правовідносин на два типи: відносини між самими учасниками та відносини кожного з учасників до простого товариства, що позначається на правах та обовязках товаришів. Відповідальність учасників простого товариства має такі різновиди: 1) відповідальність, що випливає з правочинів; 2) відповідальність, що випливає з норм закону; 3) відповідальність учасників, які виходять із простого товариства, та учасників, які вступають до простого товариства.Проведене комплексне дослідження законодавчого регулювання діяльності простого товариства в праві Німеччини та України дозволило сформулювати наступні основні висновки, які мають теоретичне та практичне значення. Встановлено, що процес формування сучасного розуміння правової природи простого товариства у Німеччині повязаний із так званою „колективістською теорією”, за якою структуроване у вигляді „спільності” просте товариство розглядається як окремий особливий субєкт права, а договір простого товариства має ознаки двоїстості та стає одночасно „статутом” товариства, що визначає відносини його учасників між собою та із самим товариством. Висвітлено, що у німецькій цивільно-правовій доктрині розрізняються два окремих поняття: ведення спільних справ учасниками простого товариства та управління простим товариством. Зазначена практика суттєво доповнювалась німецькою цивільно-правовою доктриною, яка розрізняє два способи зміни учасників простого товариства: „вступ до простого товариства” та „передача участі” (або „відчуження частки”). Виявлено, що можливі застереження, закріплені у договорах простого товариства на випадок раптової смерті одного з його учасників, поділяються на три види: 1) „застереження про продовження”; 2) „застереження про наступність (спадковість)”; 3) „застереження про вступ до простого товариства”.