Послідовники дохристиянських вірувань наших пращурів як один з релігійно-культурних феноменів останніх десятиліть ХХ століття. Знайомство з основними причинами виникнення українських рідновірських об"єднань, загальна характеристика видів діяльності.
Аннотация к работе
Пророки у віровченнях українських рідновірських обєднань дохристиянський рідновірський обєднанняОдним з релігійно-культурних феноменів останніх десятиліть ХХ ст. стала поява в Україні спочатку поодиноких послідовників, а з часом й цілого руху рідновіря, як називають його послідовники дохристиянських вірувань наших пращурів, або, як більше прийнято в науковій літературі неоязичництва, сучасного язичництва, етнічної релігійності. Не зважаючи на актуальність, тема дослідження рідновірського руху в Україні залишається маловивченою, особливо що стосується практичної діяльності рідновірських організацій, їхніх взаємостосунків, інтеграції в суспільне та релігійне життя України тощо. Крім організаційних проблем, перед послідовниками та симпатиками рідновіря в Україні першопочатково стояли також питання теології, календарно-обрядової практики, забезпечення релігійною літературою, атрибутикою, облаштування місць для священнодійств тощо. Наприклад, в Соборі Рідної Української Віри (СРУВ) пророки «Духи видатних українців», які, перебуваючи у «Вирії (Духовній Україні)», допомагають українцям, що живуть в земному світі. Духовними предтечами руху за відродження національної релігійної культури представники Рідної Віри вважають Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Юрія Федьковича, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, громадсько-культурологічне обєднання «Руська трійця» (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький) [5,с.341-355].