Аналіз військово-стратегічної ситуації напередодні та після прориву з оточення військ Південного фронту із Миколаївського "котла" у серпні 1941 року. Дослідження підготовки і ходу операції по виходу оточених військ 18-ї армії у районі станції Грейгове.
Аннотация к работе
Миколаївський національний університет імені В.О.Нажаль вітчизняна історіографія залишила поза увагою цей героїчний епізод Другої світової війни, який призвів до першого, рахуючи від катастрофічного початку бойових дій Червоної армії з Вермахтом і військами союзників Третього рейху, успішного прориву великого угруповання частин і зєднань Південного фронту із Миколаївського «котла» [1; 12; 17; 18]. Перегрупувавши сили та підтягнувши резерви, командування групи армій «Південь» на чолі з генерал-фельдмаршалом Гердом фон Рундштедтом наприкінці липня поновило наступ на Правобережжі. Італійські берсальєри прибули в Україну вже на початку серпня та розпочали бойові дії проти Південного фронту саме на миколаївській землі, де розгорталися тоді найбільш драматичні події серпня 1941 року на радянсько-німецькому фронті, про які відомий письменник і фронтовий кореспондент Костянтин Симонов сказав: «Ми навіть віддалено не уявляли собі розмірів катастрофи, що розігралась як раз у ці дні на Південному фронті» [15, с. Командувач групи армій «Південь» Рундштедт наказав танкістам Клейста прорватись якомога далі у тил 18-ї армії генерал-лейтенанта Андрія Смирнова та 9-ї армії генерал-полковника Якова Черевиченка, що входили до складу Південного фронту на чолі з генералом армії Іваном Тюлєнєвим. Згідно задуму Рундштедта, німецькі танки повинні усього за кілька днів здійснити глибокий і спустошливий рейд у межиріччі Південного Бугу й Інгульця, перерізати шляхи відступу радянським зєднанням на схід, вийти до Кривого Рогу, захопити переправи біля Миколаєва та Херсона й притиснувши війська Південного фронту до Чорного моря та Дніпра змусити їх здатися у полон.