Дослідження В. Масальським програм і методики навчання українській мові періоду створення нової школи, у 20-30-ті роках ХХ ст. Характеристика корисних методичних розробок та недоліків засвоєння граматики, проблеми поєднання навчання й виховання.
Аннотация к работе
Програми і праці з української мови та методики її навчання у 20-30-ті рр.Масальського, принципово новим у радянській школі було те, що в ній не тільки успішно розроблялися спеціальні проблеми методики граматики, правопису, зокрема в умовах місцевих діалектів, розвитку мови учнів, загальне питання про вдосконалення способів і прийомів викладання російської мови у школах багатонаціональної країни, але й розроблялася методика паралельного вивчення російської та тієї національної мови, якою велося навчання в даній національній школі, зокрема в Українській РСР, - української та російської мов. На перших програмах з української мови для школи першого періоду й на висвітленні низці методичних питань у той час позначився вплив рішень Першого Всеросійського зїзду викладачів російської мови, що відбувався 27 грудня 1916 - 4 січня 1917 рр. У роботі зїзду відбилася боротьба прогресивної частини педагогів і вчених проти недоліків старої школи. Проаналізувавши програми з української мови для шкіл 1923-1925 рр., учений відмічає: при запровадженні комплексної системи і зовні ніби практичній спрямованості навчання, вони фактично були близькими до програм 1919-1921 рр., але ще більше збіднювали їх граматичну частину, додержувалися концентричного принципу розташування граматичного матеріалу й визнавали «спостереження» над мовними фактами без спеціальних занять предметом ефективним засобом піднесення культури мови дітей. Науковець робить висновок: програми з мови для школи 1923-1929 рр. не забезпечували озброєння учнів системою знань і навичок, не розвязували на належному рівні проблеми поєднання навчання та виховання. Масальський пише, що вчені-лінгвісти, методисти й викладачі мови боролися проти тенденцій затримування розвитку української мови, проти недооцінки деякими методистами того часу, зокрема в 1928 році, художнього слова в школі, надмірного захоплення формами «ділового письма» (без належного вивчення школярами граматики), ігнорування за «теорією» Шульгіна необхідності виправлення помилок учнів, навчання грамоти без букваря за методом цілих слів, біологізації педагогічного процесу, комплексної та проектної системи, боролися за піднесення якості ілюстративного матеріалу в підручниках з мови й на уроках з метою посилення виховання дітей.