Покращення перинатальних наслідків у вагітних з лікованим безпліддям в анамнезі. Впровадження у практику лікувально-профілактичних заходів на основі вивчення маркерів формування плацентарної недостатності, гормональних, функціональних параметрів.
Аннотация к работе
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРоботу виконано на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України Обстеження 145 вагітних показало, що характер ускладнень гестаційного процесу і їх частота знаходяться у прямому звязку з етіологією інфертильності та застосованими методами ДРТ. У структурі ускладнень гестаційного процесу у вагітних з безпліддям в анамнезі домінує загроза переривання вагітності. Запропонований диференційований підхід дозволяє ефективно профілактувати і проводити корекцію порушень стану ФПК, зменшити частоту невиношування вагітності після застосування ДРТ з 33,7% до 10,0 %, частоту ускладнень гестаційного процесу у 2,1 - 3,1 рази. The first group consists of 90 patients with pregnancy resulted from extracorporal fertilization (IVF) with transference of embryo in uterus cavity; the second group consists of 25 women with pregnancy resulted from laparoscopic intervention; the third group consists of 30 pregnant women with pregnancy resulted from ovulation medication induction.Відновлення репродуктивної функції жінок, які страждають на безплідність, є актуальною медичною і соціальною проблемою, у вирішенні якої настання зачаття є тільки першим кроком, за яким є наступний, надзвичайно важливий етап - забезпечення виношування вагітності і народження здорової дитини (Стрижаков А.Н. і співавт., 2001; Чайка В.К. і співавт.; 2001; Запорожан В.М. і співавт, 2003; Жук С.І., 2006; Туманова Л.Є. і співавт., 2006). Проведені на сьогоднішній день дослідження містять достатньо суперечливі дані про особливості перебігу та наслідки вагітності у жінок з безпліддям в анамнезі (Корсак В.С. і співавт., 1997; Аржанова О.Н. і співавт., 1999; Dyer O., 2003; Helmerhost F.M. et al., 2004; Allen V.M. et al., 2006). Необхідність індивідуального підходу до кожної вагітності, яка є наслідком застосування допоміжних репродуктивних технологій не викликає сумнівів, оскільки для більшості жінок з безпліддям така вагітність є єдиним шансом мати дитину. Пріоритетність та значимість проблем, повязаних з перинатальними наслідками лікування безпліддя у шлюбі, набуває все більшої ваги, оскільки частка безплідних подружніх пар у популяції залишається стало високою, а застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) невпинно зростає (Жилка Н.Я. і співавт., 2001; Венцківський Б.М., 2004; Лукянова О.М., 2004; Тютюнник В.Л., 2004; Сенчук А.Я. і співавт., 2005; Neuborg D. et al., 2006; Matias Мета дослідження - покращити перинатальні наслідки у вагітних з лікованим безпліддям в анамнезі шляхом розробки і впровадження у практику комплексу діагностичних і лікувально-профілактичних заходів на основі вивчення маркерів формування плацентарної недостатності, гормональних, функціональних, структурних параметрів системи мати-плацента-плід.Здійснено проспективне дослідження перебігу вагітності, пологів, стану новонароджених у 145 вагітних з безпліддям в анамнезі, які перебували на лікуванні або народжували у 2005-2006 роках у Львівському державному обласному перинатальному центрі (ЛДОПЦ). Першу (1) групу склали 90 пацієнток, у яких вагітність наступила внаслідок екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) з переносом ембріону у порожнину матки; у другу (2) групу увійшли 25 жінок, з настанням вагітності після лапароскопічних втручань; у третю (3) групу віднесли 30 вагітних, у яких вагітність наступила внаслідок медикаментозної індукції овуляції. Вагітні кожної з трьох груп були розділені на підгрупи: у підгрупах 1 А, 2 А і 3 А ведення вагітних здійснювалось із застосуванням запропонованих нами діагностично-профілактичних і лікувальних заходів, у підгрупах 1 В, 2 В і 3 В вагітні отримували загальноприйняту терапію. Вік пацієнток з вагітністю внаслідок ЕКЗ (1 група) коливався від 22 до 45 років, при цьому 77,8 % жінок були старшими за 30 років, тоді як серед вагітних 2 і 3 груп частка жінок до 30 років була вищою і складала відповідно 36 % і 43,3 %. При вивченні репродуктивного анамнезу було встановлено, що у вагітних 1 групи переважав трубно-перитонеальний чинник безпліддя, поєднаний ґенез безпліддя мав місце у 16,7 % вагітних, а у 14,4 % жінок ЕКЗ було проведене за відсутності встановленого чинника безпліддя.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення актуальної наукової задачі, що виявляється в удосконаленні лікувально-профілактичних заходів у вагітних з лікованим безпліддям різного ґенезу шляхом комплексної прегравідарної підготовки, ранньої діагностики і патогенетичної терапії ускладнень гестаційного процесу з метою покращення перинатальних наслідків вагітності.