Оцінка ролі генітального ендометріозу в розвитку різних форм жіночої неплідності, діагностика захворювання та причини порушення репродуктивної функції. Методика ефективного лікування різних стадій ендометріозу, основні групи ризику даної патології.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукВивчено роль генітального ендометріозу в генезі різних форм жіночої неплідності, причому, показано переважання вторинної неплідності, у порівнянні з первинною. Вивчено порівняльні аспекти віку, становлення менструальної функції, початку і частоти статевого життя, обтяженого репродуктивного анамнезу, контрацептивної поведінки, супутньої соматичної захворюваності, перенесених гінекологічних операцій у пацієнток з неплідністю і генітальним ендометріозом. Показано найінформативніші чинники ризику розвитку генітального ендометріозу і порушення репродуктивної функції у пацієнток з неплідністю. Вивчено порівняльні аспекти частоти і структури основних анамнестичних даних і клінічних симптомів у пацієнток з генітальним ендометріозом.На думку вітчизняних і зарубіжних фахівців, зростання частоти гінекологічних захворювань, зокрема генітального ендометріозу, слід розглядати як наслідок високої частоти патології пубертатного періоду, соціальної нестабільності суспільства, зміни репродуктивної поведінки, а також зростання соматичної захворюваності населення (В.М. Тим часом, в практичній охороні здоровя генітальний ендометріоз діагностується лише за наявності значних клінічних проявів, тоді як для запобігання ендокринній дисфункції необхідне формування диспансерних груп і проведення терапії на ранніх етапах захворювання. Метою роботи було підвищення ефективності прогнозування і ранньої діагностики ендометріозу у жінок з неплідністю на основі вивчення основних анамнестичних, клінічних і лабораторних показників, а також розробки алгоритму прогностичних і діагностичних заходів. Вивчити сучасні чинники ризику генітального ендометріозу у пацієнток з неплідністю і показати їх значущість. Розробити алгоритм прогностичних і діагностичних заходів для своєчасної діагностики і ефективного лікування генітального ендометріозу у пацієнток з неплідністю.Відповідно до поставленої мети і завдань було проведено клінічне обстеження 374 жінок, що звернулися за гінекологічною допомогою до лікувальних установ з приводу неплідності, за результатами якого було сформовано основну і контрольну групи. Контрольну групу склали 60 жінок, що знаходяться у безплідному шлюбі, в ході обстеження яких не було виявлено гінекологічній патології, а неплідність обумовлено чоловічим чинником. В основній групі не було жінок молодше 18 років, в контрольній групі - лише 1 жінка (1,7 %). Частота ендометріозу у віковій групі старше 35 років складала 20,2 % Отже, достовірно частіше ендометріоз зустрічається у жінок у віці 23-28 років (р<0,001), що дозволяє розцінювати вказаний віковий інтервал як період “найбільшого сприяння” для розвитку хвороби. Розрахунок відносного і атрибутивного ризиків розвитку ендометріозу у жінок, що мають родичів першого ступеня з пухлинними захворюваннями, показав, що для цієї групи ВР склав 2,19, АР - 0,19, показник Q - 0,19.У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та практичне вирішення завдання щодо підвищення ефективності прогнозування і ранньої діагностики ендометріозу у жінок з неплідністю на підставі вивчення основних анамнестичних, клінічних даних, лабораторних показників, а також розробки алгоритму прогностичних і діагностичних заходів. Ендометріоз відіграє істотну роль в розвитку жіночої неплідності, частота якої при даній патології складає 50,0 % причому, первинна складає - 25,1 %, а вторинна - 74,9 %. Для пацієнток з генітальним ендометріозом характерна наявність супутніх ендокринопатій: гіперпролактинемії (2,7 %), гіпотиреозу (20,8 %) і надлишкової маси тіла (81,9 %); має місце висока частота хронічних захворювань гепатопанкреатодуоденальної системи (53,3 %), а також астеновегетативного синдрому, емоційної лабільності і депресивних станів (13,3 %).