Зниження частоти тромбоемболічних ускладнень у хворих на лейоміому матки. Ефективність методів хірургічного лікування. Роль набутих та спадкових дефектів коагуляції і розробка науково обґрунтованих заходів прогнозування та профілактики даної патології.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукМетою роботи було зниження частоти тромбоемболічних ускладнень у хворих на лейоміому матки на підставі дослідження ефективності різних методик хірургічного лікування, ролі набутих та вроджених порушень коагуляції й розробки науково обґрунтованих методів прогнозування й профілактики даної патології. Встановлені найбільш часті фактори, які викликають порушення гемостатичного гомеостазу, супроводжуються зміною кровотоку й/або венозним стазом у системі нижньої порожнистої вени, і на їх основі розроблена математична модель прогнозування ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень. Визначено характер васкуляризації вузлів лейоміоми, залежність змін венозного кровотоку та розвитку варикозної хвороби вен малого таза від розмірів і локалізації вузлів лейоміоми матки. При високому ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень хірургічне лікування необхідно проводити на тлі імплантації тимчасового кава-фільтра. Цель работы состояла в снижении частоты тромбоэмболических осложнений у больных с лейомиомой матки на основании исследования эффективности различных методов хирургического лечения, роли приобретенных и врожденных нарушений коагуляции и разработки научно обоснованных методов прогнозирования и профилактики данной патологии.Таким чином, актуальним питанням сучасної гінекології можна вважати прогнозування розвитку ТЕУ у хворих на лейоміому матки з урахуванням методу хірургічного лікування, наявності набутої та спадкової тромбофілії, розроблення методів запобігання розвитку ускладнень. Автором самостійно виконано фрагмент роботи щодо прогнозування та профілактики ТЕУ у хворих на лейоміому матки. Мета дослідження - знизити частоту ТЕУ у хворих на лейоміому матки на підставі результатів дослідження ефективності різних методів хірургічного лікування, ролі набутих та спадкових дефектів коагуляції і розробки науково обґрунтованих заходів прогнозування та профілактики даної патології. Вивчити стан кровотоку у венозному руслі малого таза у хворих на лейоміому матки. Розробити та впровадити в практику методи прогнозування і профілактики ускладнень у системі коагуляції під час хірургічного лікування хворих на лейоміому матки.На першому етапі було ретроспективно проаналізовано 1600 історій хвороб пацієнток, яким проводилось хірургічне лікування у звязку з наявністю лейоміоми матки за період 2001-2008 рр. При цьому вивчали частоту виникнення різноманітних ускладнень (особливо венозних тромбоемболічних) у післяопераційному періоді. II група - 30 хворих на лейоміому матки, які крім алгоритму і профілактики ТЕУ, що проводились у пацієнток І групи, отримували в передопераційному періоді фолієву кислоту та вітаміни В6, В12. III група - 30 хворих на лейоміому матки, обстеження та передопераційна підготовка яких проводились у тому самому обсязі, що й у хворих І групи, але оперативне втручання здійснювали трансвагінальним доступом. Про зміни у венах нижніх кінцівок свідчили їхній набряк, телеангіоектазії, гіперпігметація - 36,6; 23,3; 43,3 і 100,0 % випадків (у хворих І, ІІ, ІІ, IV груп відповідно), а також трофічні зміни з боку шкіри гомілки - 20,0; 16,7; 30,0 і 72,7 %.У частини хворих була надлишкова маса тіла (у 13,3; 13,3; 6,7 і 18,2 % у І, ІІ, ІІІ, IV групах відповідно). Серед хвороб жіночих статевих органів були такі, що потребували хірургічного лікування, діагностичного вишкрібання, біопсії, діатермокоагуляції - ерозія шийки матки (45 жінок; 44,6 %), в контрольній групі - 3 жінки (10,0 %); поліп каналу шийки матки (10 жінок; 9,9 %); метрорагія (19 жінок; 18,8 %) - в контрольній групі такої патології не було.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розвязування актуальної наукової задачі сучасної гінекології - прогнозування та профілактики тромбоемболічних ускладнень у хворих на лейоміому матки. Розроблена прогностична математична модель ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень у післяопераційному періоді, встановлені спадкові та набуті фактори тромбофілії, виявлені зміни в фолатному циклі і на підставі одержаних клініко-лабораторних даних розроблено диференційований підхід до профілактики тромбоемболічних ускладнень. Частота розвитку тромбоемболічних ускладнень у хворих на лейоміому матки в післяопераційному періоді становить 0,63 % випадків. Найбільш частими набутими факторами, що спричинюють порушення гемостатичного гемостазу, є хвороби серцево-судинної, дихальних шляхів, ендокринної системи, ожиріння, запальні хвороби внутрішніх статевих органів, використання естроген-гестагенних препаратів, велика кількість вагітностей, анемія, старший вік. До факторів, що супроводжуються порушенням кровотоку та венозним стазом, належить варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, малого таза, гіподинамія, а до функціональних та структурних пошкоджень судин - інвазивні маніпуляції, оперативні втручання.