Прогнозування та профілактика поліорганної недостатності у постраждалих з поєднаними торакальними та абдомінальними ушкодженнями при політравмі - Автореферат

Академія медичних наук України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукПолтава) науковий консультант доктор медичних наук, професор Лисенко Борис Пилипович, завідувач кафедри хірургічних хвороб Української медичної стоматологічної академії МОЗ України ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор Гетьман Вадим Григорович, професор кафедри пульмонології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика МОЗ України доктор медичних наук, професор ГЕШЕЛІН Сергій Олександрович, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри хірургії Одеського медичного університету МОЗ України доктор медичних наук, професор буренко Георгій Володимирович, професор кафедри загальної хірургії №2 Національного медичного університету ім. Захист відбудеться “7 ”травня 2003 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.561.01 при Інституті хірургії та трансплантології АМН України З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту хірургії та трансплантології АМН України (03680, м.Під політравмою розуміють одномоментне ушкодження двох і більше анатомічних областей, при яких спостерігається розлад функцій основних систем життєзабезпечення організму (Бондаренко В.А., 1998; Булага В.В., 2002; Брюсов П.Г., Нечаєв Є.А., 1996; Цибуляк Г.Н., 1995; Шапошников Ю.Г., 1990). Перебіг травматичної хвороби при політравмі відрізняється особливою тяжкістю: якщо при ізольованих травмах тяжкий шок спостерігається в 1% потерпілих, при множинних - у 21%, то при політравмі - у 57-75%. Досягнення в інтенсивній терапії дозволили знизити смертність у пацієнтів при політравмі за рахунок штучного заміщення і підтримки основних вітальних функцій організму, що хоча і дає можливість потерпілим пережити період травматичного шоку, але не виключає ймовірного розвитку поліорганної дисфункції в постшоковому періоді (Гриньов М.В., Голубєва А.В., 2001; Флорикян А.К., 2000; Шапкін Я.В., 1999; Crump J. et al., 1988; Sauaia Таким чином, вивчення клінічних і патофізіологічних параметрів основних життєво важливих функцій у потерпілих з політравмою є актуальною проблемою, рішення якої дозволить визначити лікувальну тактику, прогнозувати перебіг травматичної хвороби, попереджати розвиток поліорганної недостатності, поліпшити результати лікування і знизити летальність у цієї категорії пацієнтів. Визначити клініко-фізіологічне і прогностичне значення клінічних, функціональних і метаболічних параметрів у патогенезі розвитку синдрому поліорганної дисфункції в потерпілих при політравмі в динаміці гострого періоду травматичної хвороби.Основу дослідження склали клінічні спостереження за 433 постраждалими з ПТАУПТ, з яких 237 перебували на лікуванні в клініці 1 міської клінічної лікарні (м. Середній вік хворих був 38,0 років (від 16 до 85 років), чоловіків було 83,4%. У 36,9% потерпілих причиною ПТАУПТ були вогнепальні поранення: кульові поранення - в 49,4%, осколкові - в 16,9%, мінно-вибухова травма - в 33,7% з них. Ушкодження кінцівок спостерігались в 61,4%, при цьому дві і більш кінцівки були ушкоджені в 16,9%, переломи довгих трубчастих кісток - у 35,0%, травматичні ампутації і поранення магістральних судин кінцівок були відповідно в 3,4% і 2,3% з них. У 36,3% спостережень чітко визначити домінуюче ушкодження було неможливо, вони були конкурентними.Однак, не зважаючи на специфічний для кожної травми характер первинної травматичної деструкції тканин, загальні закономірності динаміки гострого періоду травматичної хвороби були практично ідентичні, що первинно було представлено - тяжкістю шокового стану потерпілих при надходженні, а в динаміці - частотою, характером і термінами виникнення ускладнень, синдрому поліорганної дисфункції і летальності. Встановлено, що в потерпілих з різними варіантами ПТАУПТ у гострому періоді спостерігається тяжкий перебіг травматичної хвороби, що характеризується різноманіттям тяжких, поєднаних органних і системних ускладнень, високим ризиком розвитку поліорганної дисфункції і високою летальністю, який не залежить від поєднання і характеру ушкоджень конкретних анатомічних областей, але визначається тяжкістю цих ушкоджень і виразністю розладів функціонального стану систем життєзабезпечення. Тяжкість стану відображує функціональну характеристику травми і визначається декількома факторами: первинною дисфункцією ушкоджених органів, вторинною (гіпоксичною і метаболічною) дисфункцією первинно неушкоджених органів і систем, компенсаторними резервами організму, які залежать від віку потерпілого і фонової патології, термінами і якістю невідкладної допомоги, кваліфікацією лікаря та особливостями лікування. Числове вираження тяжкості травми дозволяє обєктивно оцінити стан потерпілого і ймовірний прогноз перебігу травматичної хвороби, яке не залежить від кваліфікації лікаря і позитивно впливає на визначення лікувальної тактики та обсяг лікування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ