Прогностичні критерії, які дозволили впровадити в практику спосіб визначення розміру грижових дефектів в залежності від розміру черевної стінки, та спосіб прогнозування виникнення дихальних розладів (ДР). Ступінь ризику розвитку дихальних розладів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукЗ дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Ступінь ризику розвитку дихальних розладів визначався шляхом аналізу чітко встановлених параметрів: індекс дефекту черевної стінки (ІДЧС); індекс маси тіла (ІМТ); індекс фонової патології вентиляційної функції легень (ІФПВ). грижовий дихальний черевний Використання способу прогнозування дало можливість обєктивізувати тактику вибору методу пластики, тим самим підвищити ефективність лікування хворих на вентральні грижі з ожирінням. Степень риска развития дыхательных растройств (ДР) определялся путем анализа четко установленных параметров: индекс дефекта брюшной стенки (ИДБС); индекс массы тела (ИМТ); и индекс фоновой патологии вентиляционной функции легких (ИФПВ). Установлено, что ппрофилактическая направленность хирургической тактики у пациентов с вентральными грижами и ожирением нуждается в выборе метода герниопластики в зависимости от размера дефекта брюшной стенки: при ИДБС до 5% вид пластики не влияет на развитие дыхательных растройств; при ИДБС от 5 до 15 % снизить риск дыхательных растройств возможно путем использования аллогерниопластики "Sub Lay"; при ИДБС > 15% - необходимо использовать комбинированный способ аллогерниопластики без натяжения "Sub Lay-In Lay".Це обумовлено виникненням ранніх післяопераційних ускладнень, серед яких дихальні розлади посідають провідне місце. Але незважаючи на певні успіхи, хворі з вентральними грижами (ВГ) в поєднані з ожирінням формують постійний контингент хірургічних стаціонарів (Галич С.П., 2002; Богданов А.А., 2007; Sanloni-Rugiu P., 2007). Саме тому при хірургічному лікуванні ВГ з ожирінням частота рецидивів залишається високою і складає 18%-44 %, а рівень післяопераційної летальності за останні роки сягає до 11%, що повязано з виникненням ранніх післяопераційних ускладнень, серед яких провідне місце посідає дихальна недостатність (ДН) (Белоконев В.И., 2000; Гельфанд Б.Р., 2007; Rotondo M. F., 2003). Оптимізація підходів до хірургічного лікування хворих з ВГ у поєднанні з ожирінням потребує розробки нових тактичних рішень, за умов відсутності ранніх післяопераційних ускладнень, серед яких дихальні розлади посідають ключове місце. Вивчити ефективність застосування різних оперативних втручань і дослідити варіанти клінічного перебігу в післяопераційний період при хірургічному лікуванні вентральних гриж у хворих з ожирінням.Полтави в 1999 - 2008 р. Основна група включала 47 хворих (44,4%), група порівняння - 59 пацієнтів (55,6%). Серед хворих домінували жінки - 95 пацієнток (95,2%) віком від 50 до 70 років: у основній групі - 42 (89,3%), у групі порівняння - 53 (89,8%). При проведенні дослідження ВЧТ і зіставляючи його з показниками ІДЧС у ранній післяопераційний період було отримано чітку залежність між ними і розподілити пацієнтів на три групи. Аналіз критеріїв центральної гемодинаміки в групі порівняння показав таке: в доопераційний період у хворих з виконаною аутопластикою при ІДЧС до 5% показник Ps, АТ(сер) та ЧДР залишалися в межах норми протягом усього терміну спостережень. У хворих, оперованих за методикою "Sub Lay", з ІДЧС від 5% до 15% у показниках Ps, АТ (сер) і ЧДР патологічних змін не спостерігалося.Хворих з вентральними грижами у поєднанні з ожирінням слід відносити до категорії високого ризику розвитку дихальних розладів у післяопераційний період. Розроблений спосіб обєктивної оцінки розміру грижового дефекту на основі розрахунку індексу дефекту черевної стінки з виокремленням трьох градацій: індексу дефекту черевної стінки до 5%; індексу дефекту черевної стінки від 5% до 15%; індексу дефекту черевної стінки >15%, дозволяє первинно оцінити ризик розвитку внутрішньочеревної гіпертензії та дихальних розладів, що сприяє визначенню адекватного обсягу хірургічного втручання. Ступінь ризику розвитку дихальних розладів у пацієнтів з вентральними грижами та ожирінням визначається шляхом аналізу чітко встановлених параметрів: індексу дефекту черевної стінки; індексу маси тіла; та індексу фонової патології вентиляційної функції легень. Профілактична спрямованість хірургічної тактики у пацієнтів з вентральними грижами та ожирінням потребує вибору методу герніопластики в залежності від розміру дефекту черевної стінки: при індексі дефекту черевної стінки до 5% вид пластики не впливає на розвиток дихальних розладів; при індексу дефекту черевної стінки від 5% до 15 % знизити ризик розвитку дихальних розладів можливо використанням алогерніопластики "Sub Lay"; при ІДЧС > 15% необхідно використовувати комбінований спосіб алогерніопластики без натягу "Sub Lay-In Lay".