Предиктори розвитку найбільших ускладнень гострого інфаркту міокарда. Основні статистично достовірні предиктори неускладненого перебігу хвороби, розробка прогностичних формул з поденним коригуванням. Виявлення фатальних наслідків інфаркту міокарда.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Національному медичному університеті ім. акад. Науковий керівник: доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки, професор Нетяженко Василь Захарович, Національний медичний університет ім. акад. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович, Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України, завідуючий кафедрою факультетської теапії №2 доктор медичних наук, професор Жарінов Олег Йосипович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. Захист відбудеться 21.03. р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 при Національному медичному університеті ім. акад.Попри вражаючі успіхи у діагностиці та лікуванні гострого інфаркту міокарду (ГІМ), яких було досягнуто останніми десятиліттями, це захворювання залишається однією з основних проблем охорони здоровя у цілому світі. Для розвитку ГІМ, окрім летальних наслідків, характерні такі ускладнення як постінфарктна стенокардія, реінфаркт, застійна серцева недостаність, набряк легень, кардіогенний шок, життєзагрожуючі порушення ритму тощо, які можуть здійснювати значний вплив на подальший прогноз пацієнта і мати значення для вибору належної лікувально-діагностичної тактики (В.З.Нетяженко, 1997). Останнім часом велика увага надається вивченню можливостей прогнозування перебігу гострого інфаркту міокарда та стратифікації груп ризику, оскільки розроблено велику кількість різноманітних методик лікування та діагностики таких хворих. У багатьох прогностичних системах прогноз складається тільки на підставі одномоментного дослідження пацієнта (на 1 день початку захворювання або при поступленні пацієнта до клініки), і не враховується динамічна зміна прогностичних факторів на наступні дні захворювання. Таким чином, комплексний підхід до створення мультифакторної динамічної прогностичної системи перебігу гострого інфаркту міокарда та розробки нових методик прогнозування, які б використовували неінвазивні підходи є досить актуальними для сучасної кардіології та можуть надати можливість оптимізації лікувальної тактики у таких пацієнтів, що позитивно відобразиться на рівні смертності та ускладнень при цьому захворюванні.З метою розробки прогностичних моделей перебігу ГІМ було виділено дві групи пацієнтів - "ретроспективна" група, на якій проводилося виявлення основних предикторів різних варіантів перебігу ГІМ та створення прогностичних формул і їхня первинна перевірка, та "проспективна" група, в яку були включені пацієнти, що проходили лікування з приводу ГІМ як у спеціалізованому кардіологічному відділенні з блоком кардіореанімації Дорожної клінічної лікарні №1 (40 пацієнтів) так і в інших клініках м.Києва (20 пацієнтів). Прогноз складався по таким кінцевим точкам - неускладнений перебіг ГІМ, смерть, смерть / реінфаркт, смерть / реінфаркт / постінфарктна стенокардія, реінфаркт (ранній пізній) / постінфарктна стенокардія, ХСН / хронічна аневризма ЛШ / набряк легень та нова хронічна серцева недостатність / кардіогенний шок / набряк легень Перевірка побудованих прогностичних рівнянь нами проводиться на двох популяціях - пацієнти з ГІМ тієї ж лікарні, що не ввійшли до основної бази даних (не потрапили у випадкову вибірку) і пацієнти з ГІМ, що були госпіталізовані до кардіологічного відділення клінічної лікарні №5 м.Києва за період 1998-1999 років (група 1, 60 хворих), а також хворі, що поступали у ранні строки (< 6 годин) від початку розвитку ГІМ, яким проводилася ТЛТ (група 2, 24 хворих). Основними статистично достовірними предикторами неускладненого перебігу ГІМ були встановлені такі фактори, як наявність ГЛШН класу Killip I при поступленні (СР=2,60, р=0,004), відсутність або помірні прояви ХСН у анамнезі (не вище I ст. за класифікацією Василенка, Стражеска) (СР=2,03, р=0,0002), бал Сельвестра не вище 4 (СР=1,91, р=0,02), QTC не більше 0,43 с (СР=1,89, р=0,008), вік молодший за 57 років (СР=1,68, р=0,003), діагноз нетрансмурального ГІМ (без вираженої елевації сегменту ST) при поступлені (СР=1,60, р=0,004), відсутність елевації сегменту ST на ЕКГ при поступленні (СР=1,59, р=0,01), діастолічний артеріальний тиск 80 мм рт. ст. або більше (СР=1,58, р=0,04), систолічний артеріальний тиск 140 мм рт. ст. або більше (СР=1,51, р=0,02), сумарне зміщення сегменту ST до 2 мм на ЕКГ при поступленні (СР=1,50, р=0,04), ЧСС на рівні 80 уд/хв або менше (СР=1,47, р=0,02), пульсовий тиск 60 мм рт. ст. або більше (СР=1,46, р=0,04), час від моменту початку симптоматики до поступлення у межах 18-72 годин (СР=1,45, р=0,03), систолічний шум на верхівці при поступленні (СР=1,44, р=0,03).