Прогностичне значення параметрів метаболізму ліпідів та показників функції нирок у хворих з хронічною серцевою недостатністю та анемічним синдромом - Автореферат

Прогностичне значення параметрів метаболізму ліпідів та показників функції нирок у хворих з хронічною серцевою недостатністю та анемічним синдромомХронічна серцева недостатність (ХСН) - тяжкий і часто незворотний клінічний синдром, який істотно зменшує тривалість життя хворих та погіршує його якість (О.Й. Тому актуальним залишається поглиблене вивчення причин виникнення анемії у хворих з ХСН, її характеру, функціональні особливості нирок за умов зниженого рівня гемоглобіну, а також функціональний стан серця та нирок за умов зниженого рівня холестерину, визначення інших предикторів несприятливго перебігу ХСН. Підвищити ефективність діагностики анемічного синдрому в хворих з ХСН та визначити несприятливі прогностичні критерії хронічної серцевої недостатності на фоні анемії різного ступеня на підставі вивчення адаптаційних процесів, функціонального стану нирок, рівнів холестерину та еритропоетину крові. Дослідити функціональний стан нирок у пацієнтів з ХСН за умов анемії, встановити особливості ХСН та загальних адаптаційних реакцій за умов різної швидкості клубочкової фільтрації (КФ) у таких хворих. На основі проведеного дослідження вперше встановлено, що наявність анемії в хворих з ХСН супроводжується погіршенням якості життя, перевагою несприятливих (дистрес) адаптаційних реакцій над сприятливими еустрес-реакціями, істотно вищими рівнями креатиніну, сечовини та нижчою швидкістю клубочкової фільтрації, більшою втратою білка і клітин крові з сечею, несприятливим прогнозом щодо безподійного виживання впродовж 1,5 року.Критерієм включення пацієнтів до групи з анемією, відповідно до рекомендацій ВООЗ, був рівень гемоглобіну менше 130 г./л у чоловіків та менше 120 г./л у жінок (Report of a WHO Scientific Group, 1968). ФВЛШ у хворих з ХСН і анемією склала (52,1 ± 0,9%), без анемії - (54,8 ± 0,7%), а частота систолічної дисфункції була істотно більшою, ніж у пацієнтів з ХСН без анемії (55,8 ± 3,9% і 39,2 ± 3,0%, p <0,05). Крім того, анемія середньої важкості та важка (зменшення Hb <90 г./л) за методом пропорційного ризику Кокса виявилась незалежним предиктором гіршого виживання хворих впродовж 17 місяців; кумулятивна частка безподійного виживання таких пацієнтів склала 16,7% проти 38,8% серед осіб, рівень гемоглобіну яких був менше норми, але вищим ніж 90 г./л (F-критерій Кокса p=0,037). За даними нашого дослідження, підвищення креатиніну (> 115 мкмоль/л) виявилось істотним предиктором несприятливого прогнозу в пацієнтів з ХСН та анемією, оскільки кумулятивна частка виживання таких хворих складала 34,5%, а за умов нормального рівня креатиніну - була майже в 2 рази більшою (65,3%; F-критерій Кокса р=0,008). Вивчаючи прогностичне значення ЕПО для хворих з ХСН та анемією, ми виявили найменшу частку кумулятивного безподійного виживання серед пацієнтів з рівнем ЕПО вище норми - 25,9%, за умов зниженого рівня ЕПО вона була більшою (33,3%), а найкращий прогноз спостерігали серед пацієнтів з нормальним рівнем ЕПО, кумулятивна частка безподійного виживання яких впродовж 18 місяців складала 51,9% (F-критерій Кокса р=0,02 порівняно з підвищеним рівнем ЕПО).Переважно анемія носила нормоцитарний і нормохромний характер з нормальним (34,3%) або зниженим у середньому на 8% від норми (65,7%) рівнем заліза та підвищеним (53,8%), нормальним (37,5%) або зниженим (8,7%) рівнями ЕПО. У пацієнтів з ХСН за умов анемії, порівняно з хворими з нормальним рівнем гемоглобіну, в 2,5 рази частіше діагностували ІІІ-IV ФК ХСН (р <0,05), в 1,5 рази частіше - миготливу аритмію (р <0,05). У 39,0% таких хворих виявляли дистрес-реакції адаптації, що в 1,7 рази частіше, ніж у пацієнтів без анемії (p <0,05), та у 2,1 рази частіше, ніж у контрольній групі здорових (p <0,05). У хворих з ХСН і анемією істотно частіше діагностували низький рівень ХС (ГІПОХС), ніж нормальний та підвищений (48,9%, 33,9% та 17,2% p1-2 <0,05; р1-3 <0,05), тоді як у пацієнтів без анемії ГІПОХС виявляли лише в 15,7% (p <0,05). У пацієнтів з ХСН і анемією істотно частіше діагностували підвищений рівень креатиніну (19,1% проти 7,9%; p <0,05) та сечовини (19,9% проти 8,6%, p <0,05), ніж у хворих з нормальним рівнем гемоглобіну.

Основний зміст роботи