Аналіз взаємозв’язку рівня гомоцистеїну в сироватці крові з артеріальним тиском і функціональним станом міокарда. Показники регіонарної скоротливості відділів серця у хворих на ізольовані та поєднані форми ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії.
Аннотация к работе
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПРОГНОСТИЧНЕ ДИФЕРЕНЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ГОМОЦИСТЕЇНУ ПРИ АРТЕРІАЛЬНИХ ГІПЕРТЕНЗІЯХ РІЗНОГО ГЕНЕЗУНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Тащук Віктор Корнійович, Буковинська державна медична академія, МОЗ України, кафедра кардіології та функціональної діагностики, завідувач кафедри Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ВАКАЛЮК Ігор Петрович, Івано-франківська державна медична академія, МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1, професор кафедри доктор медичних наук, професор ДЕНИСЮК Віталій Іванович, Вінницький національний медичний університет ім. Захист дисертації відбудеться 8 квітня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при Івано-Франківській державній медичній академії за адресою: вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (вул.Ренопаренхіматозна АГ супроводжується активацією ренін-ангіотензинової та ренін-альдостеронової систем, зниженням антикоагулянтних (урокіназних) механізмів, розвитком анемії та гіпоксії, що зумовлює пошкодження ендотеліоцитів, обмеження коронарного кровотоку, порушення метаболізму кардіоміоцитів (V. В той же час, не достатньо розкритою на даний час є роль гомоцистеїну в прогресуванні ренопаренхіматозної АГ, його взаємозвязок з гемодинамічними показниками та функціональним станом міокарда у хворих на ізольовані та поєднані форми ренопаренхіматозної АГ, гіпертонічної хвороби (ГХ) та ІХС, що і стало предметом нашого дослідження. Дослідити показники рівня гомоцистеїну в сироватці крові у хворих на ренопаренхіматозну АГ та ІХС, їх співвідношення з параметрами функціонального стану різних відділів міокарда та особливості динаміки концентрації гомоцистеїну в сироватці крові під час проведення стрес-тестів. Оцінити вплив поєднаного застосування атенололу та Магне-B6 на показники центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки, функціональний стан міокарда і рівень гомоцистеїну крові. Одержані результати дозволяють прогнозувати перебіг ренопаренхіматозної АГ відповідно до стану коронарного резерву за результатами навантажувальних тестів, діагностувати приховані форми ренопаренхіматозної АГ та ІХС залежно від рівня гомоцистеїну в сироватці крові спокою та після фізичного навантаження, передбачати особливості регіонарної скоротливості різних відділів міокарда при ренопаренхіматозній АГ та при поєднанні з різними варіантами перебігу ІХС, обґрунтувати ефективність поєднаного застосування атенололу та Магне-B6 у хворих на ренопаренхіматозну АГ.В дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення і вирішення науково-практичної задачі, яке полягає у вивченні ролі нового етіопатогенетичного фактора розвитку та прогресування різних форм АГ та ІХС - гомоцистеїну, концентрація якого повязана з показниками центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки та функціональним станом міокарда, особливостей реагування даних показників на фізичне навантаження за умови проведення стрес-ехокардіографії у пацієнтів з ізольованими та поєднаними формами ренопаренхіматозної АГ, ГХ та ІХС, позитивного впливу поєднаного застосування атенололу та Магне-B6 на показники гомоцистеїну та параметри роботи серця. Після велоергометрії констатоване достовірне підвищення систолічного артеріального тиску на 29,90% у пацієнтів зі збереженим коронарним резервом та на 32,19% з обмеженим коронарним резервом, а також діастолічного артеріального тиску на 15,86% у хворих з обмеженим коронарним резервом, що вказує на необхідність своєчасної корекції стану коронарного кровообігу для стабілізації артеріального тиску. Показники рівня гомоцистеїну в сироватці крові та функціональні показники роботи серця спокою у хворих на ренопаренхіматозну артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця практично не відрізняються між собою. При проведенні велоергометрії рівень гомоцистеїну у пацієнтів з ренопаренхіматозною артеріальною гіпертензією достовірно знижується, що вказує на активне включення його в біохімічні процеси в клітинах структур серця та судин, проте це не асоціюється з відмінностями функціональних показників у пацієнтів з ІХС та АГ. У пацієнтів із зниженим вихідним рівнем гомоцистеїну в сироватці крові фізичне навантаження супроводжується незначним його зростанням (на 3,33%), при нормальному вихідному рівні гомоцистеїну в плазмі крові констатовано тенденцію до зменшення його концентрації (на 24,40%), а у пацієнтів з гіпергомоцистеїнемією зареєстровано достовірне зниження концентрації гомоцистеїну в сироватці крові на 49,98%, що свідчить про різну ступінь включення його в метаболічні процеси в клітинах міокарда при активації роботи серця під впливом навантажувальних тестів.