Висвітлення поглядів В. Вернадського на еволюцію природи і людства, яке завдяки розвитку наукової думки сприяє перетворенню біосфери в ноосферу. Розгляд його участі у створенні дослідницьких інститутів, Комісії з історії науки, філософії і техніки.
Аннотация к работе
Вісник Прикарпатського університету.Вернадського на еволюцію природи і людства, яке завдяки розвитку наукової думки сприяє перетворенню біосфери в ноосферу, розкрито прогностичні ідеї вченого про прогрес науки, появу нових галузей наукової діяльності та удосконалення її організації, підкреслено його участь у створенні Академії наук в Україні, а також наукових центрів і дослідницьких інститутів, Комісії з історії науки, філософії і техніки та інших установ, що визначали переспективи досліджень Землі та Всесвіту, пояснено прихильність В. Володимир Вернадський (1863-1945) у працях “Біосфера і ноосфера”, “Вища школа та наукові організації”, “Думки та зауваження про Гьоте як натураліста”, “Жива речовина і біосфера”, “Кант і природознавство”, “Кілька слів про ноосферу”, “Наукова революція і філософія”, “Наукова думка як планетне явище”, “Про науковий світогляд”, “Природознавство і філософія”, “Проблема часу в сучасній науці”, “Про основні принципи та умови організації роботи Академії наук”, “Публіцистичні статті”, “Українське питання і російське суспільство”, “Філософські думки натураліста”, у щоденнику, окремих листах з позицій наукового світогляду по-новому розглядав звязок людини із Всесвітом, указав на космічні масштаби спрямованої в майбутнє життєдіяльності людства й розробив власну концепцію перебудови біосфери і творення ноосфери. Його передбачення на найближче майбутнє щодо можливостей використання атомної енергії - потужного джерела сили і “великого перевороту в житті людства” - сприяло усвідомленню важливості вивчення глобальних процесів і пошуку шляхів будівництва на розумній основі відношень людини з природою, відносин між державами й особливо нових підходів до розвязання суперечностей розвитку людства, до кращої організації його життєдіяльності в майбутньому і відповідно управління складними процесами самозбереження людства та захисту життя на Землі. Чи доросла людина до уміння використовувати ту силу, котру неминуче повинна дати наука?” Тому наголосив: “Вчені не мають закривати очі на можливі наслідки їх наукової роботи, наукового прогресу. Тому він прогнозував появу нової ідеї “державного обєднання зусиль людства”, яке можливе “тільки при докорінній зміні становища науки і вчених в державному устрою” [4, с.409] і за умови державних витрат на дослідження теоретичних проблем науки, шляхів удосконалення організації суспільства тепер і в майбутньому.