Прогностичні чинники, пов’язані із мікро- та макроскопічними характеристиками пухлин стравоходу та кардіального відділу шлунка. Вплив полінеоплазій у пацієнтів на рак стравоходу. Обсяг хірургічного втручання у пацієнтів на рак гастроезофагеальної зони.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ ім.Р.Є.КАВЕЦЬКОГО Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України. Білинський Борис Тарасович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, професор кафедри онкології та медичної радіології.Пухлини стравоходу і кардіального відділу шлунка займають чільне місце в структурі смертності від пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Незважаючи на суттєвий прогрес в клінічній онкології, основним і єдиним радикальним методом лікування хворих на пухлини цих локалізацій залишається оперативний. Стандартне хірургічне лікування хворих на рак стравоходу і кардіального відділу шлунка, крім резекції органа, передбачає виконання лімфаденектомії. Визначити та оцінити прогностичне значення клінічних, морфологічних та молекулярно-біологічних факторів з метою індивідуалізації лікування хворих на пухлини стравоходу та кардіального відділу шлунка. Визначити прогностичне значення експресії ТФР-?, CD44, Е-кадгерину, р53 в пухлинах хворих на рак стравоходу та кардіального відділу шлунка.Клінічну групу склали 75 хворих на рак стравоходу та 135 хворих на рак кардіального відділу шлунка, а також 80 пацієнтів із полінеоплазіями верхніх відділів травного тракту, які лікувались протягом 2002-2011рр. У клінічній групі чоловіків було 91,0%, жінок - 9,0%. Для визначення впливу вікового чинника усі пацієнти були поділені на дві групи - похилого (понад 65 років) та молодого (65 і менше років) віку. Гістологічною формою пухлини в усіх пацієнтів на рак стравоходу був плоскоклітинний рак, а пухлини кардіального відділу шлунка були аденокарциномами. При порівнянні тривалості життя пацієнтів з аденокарциномою зони стравохідно-шлункового сполучення (Siewert 1-3), ми виявили, що найкращі показники, щодо прогнозу виживаності, спостерігалися у групі хворих на рак кардії другого типу за Siewert (медіана тривалості життя - 20 міс.), потім (в порядку погіршення показника) - першого типу за Siewert, медіана - 18 міс., і найгірші показники у хворих з пухлинами третього типу за Siewert, (медіана - 15,5 міс., p=0,004). Дослідження зв‘язку між ступенем диференціювання пухлин кардіоезофагеальної зони та виживаністю пацієнтів виявило певні тенденції - медіана тривалості життя в групі пацієнтів з низькодиференційованими пухлинами є нижчою (12 місяців) у порівнянні з хворими з високо-(17,5 місяців) та помірнодиференційованими (16 місяців) пухлинами (р=0,74).Встановлена відмінність у тривалості життя пацієнтів на рак верхніх відділів травного тракту в залежності від гістологічної форми пухлини та її локалізації: плоскоклітинні пухлини стравоходу, що локалізуються у середній його третині, мають найгірший прогноз - медіана тривалості життя складає 3 міс. У хворих з аденокарциномою зони стравохідно-шлункового сполучення найкраща виживаність спостерігається при її локалізації у кардії (Siewert 2) - медіана тривалості життя 20 міс., потім, за низхідною, в нижній третині стравоходу (Siewert 1) - медіана тривалості життя 18 міс., і в субкардіальному відділі (Siewert 3) - медіана тривалості життя 15,5 міс. У хворих на рак стравоходу і кардіального відділу шлунка поганий прогноз захворювання (медіана тривалості життя 7 міс.) асоціюється із відутністю експресії у пухлинах ТФР-? і/або CD44. Хворі з первинно-множинним раком стравоходу чи кардіального відділу шлунка мають гірший прогноз порівняно із пацієнтами тільки з пухлинами стравоходу чи кардіального відділу шлунка. Вік є незалежним прогностичним фактором в хірургії пухлин стравоходу і кардіального відділу шлунка - пацієнти віком менше 65 років мають гірший прогноз порівняно із старшими пацієнтами (медіана тривалості життя 15,4 міс. проти 20,2 міс., p=0,03).