Аналіз профспілкової політики Української соціал-демократичної партії в умовах міжвоєнної окупації Польщею Західної України, подальшого соціально-національного гноблення на її теренах українців, національних меншин владними і суспільними інститутами.
Аннотация к работе
Профспілкова політика української лівиці Галичини у міжвоєнний періодЯкщо до Першої світової УСДП була по суті єдиною українською лівою силою, яка протистояла боротьбі за профспілки польській лівиці, то у міжвоєнний період цього протиборства вона одержала не лише підтримку, але й конкурентів в особі Української соціальїстичнорадикальної партії (УСРП), Комуністичної партії західної України(КПЗУ), Селянсько-робітничого соціалістичного обєднання («Сельроб») Української партії праці (УПП). Тоді ж на профспілковому полі зявився ще один гравець українські націоналісти, які критикували українських лівих за недостатню роботу по українізації профспілкового руху. Польські ліві намагалися перенести централістський (інтернаціоналістський) принцип австрійських соціал-демократів на організаційну структуру профспілок у Другій Речі Посполитій для полонізації неполяків, зокрема українців. Якщо до Першої світової війни з українських лівих профспілкову політику майже монопольно, у постійному протистоянні з польськими соціалістами, здійснювала Українська соціал-демократична партія Галичини і Буковини(УСДП), то після неї до її конкурентів у боротьбі за підтримку українського робітництва додалися Українська соціалістично-радикальна партія(УСРП) Комуністина партія Східної Галичини(КПСГ) Комуністична партія Західної України(КПЗУ), Селянсько-робітниче соціалістичне обєднання(«Сельроб»), Українська партія праці(УПП). Польські дослідники, як правило, не зауважували національних проблем у профспілковому русі Польщі міжвоєнного періоду, прагнень польських лівих , як і в австроугорський період, підпорядкувати його, передусім своїм інтересам, мінімізувати вплив на нього українських та інших лівих.