Життєвий шлях та напрями науково-дослідницької діяльності доктора сільськогосподарських наук, професора В.І. Сазанова. Умови формування наукового світогляду вченого. Комплексна оцінка внеску В.І. Сазанова у розвиток вітчизняної аграрної науки та освіти.
Аннотация к работе
Національна академія аграрних наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наукУ незалежній Україні активізуються історичні дослідження, які критично осмислюють та допомагають усвідомити як здобутки, так і помилки минулого. Для визначення шляхів подальшого розвитку нашої держави та її аграрного сектору зокрема постає необхідність дослідити й оцінити внесок кожного напряму сільськогосподарської науки, а також її окремих видатних представників. Сазанов, отримували в його особі генератора подальшого розвитку та піднесення, а саме: агрохімія, землеробство, рослинництво, селекція, методологія та організація сільськогосподарської дослідної справи в агрономії, державотворча діяльність з розбудови вищої галузевої освіти України, Росії та Казахстану. Комплексно не заповнено «білі плями» й стосовно його діяльності в Україні, а саме - організаторської роботи зі становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи як до подій 1917 року, так і в умовах колективного ведення сільського господарства у 20-х роках минулого століття. Дослідження здійснювалося у контексті програми науково-дослідної роботи Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН «Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (№ державної реєстрації 0107U003107).У вступі доведено актуальність обраної теми, розкрито її звязок із науковими програмами і планами, в межах яких проводилося дослідження; визначено мету, завдання, обєкт, предмет, хронологічні межі та методи дослідження, обґрунтовано його наукову новизну та практичне значення; подано відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів роботи та структуру дисертації. Сазанова, за допомогою яких проаналізовано формування наукових поглядів ученого, його наукові здобутки; ІІ група - праці, завдяки яким вдалося прослідкувати тенденції розвитку галузевої науки та організації дослідної справи. Увесь масив літератури також поділено за хронологічним принципом: І група - праці, написані до подій 1917 року (в основному матеріали різних галузевих зібрань); ІІ група - (найчисельніша) праці, написані до 1930 року (матеріали професійних зібрань, рецензії на роботи вченого, схвальні оцінки фахівців про його плідну діяльність, та про значні наукові здобутки, замітки, повідомлення про роботу вченого у творчих обєднаннях); ІІІ група - праці, опубліковані до 1967 року у період, коли В. І. Сазанов був поза межами України; IV група - сучасні публікації років незалежної України, які повертають на заслужені пантеони її слави добре імя вченого. Сазанова була започаткована ще до подій 1917 року - це лише незначна кількість праць: матеріали галузевих форумів, в роботі яких Сазанов брав участь з молодих років.Спираючись на досвід вітчизняної та світової науки і техніки, він залишив вагомий слід у розвитку сільського господарства не тільки окремих регіонів України (Сумщина, Полтавщина), Росії (Куйбишевська обл.), Казахстану (Караганда), а й для комплексного становлення сільськогосподарської дослідної справи у загальнодержавному вимірі. Сазановим уперше досліджено і описано процеси нітрифікації та денітрифікації в чорноземах, чим і було відкрито напрям у науці, досліджено корисну дію перегною, зокрема на чорноземних ґрунтах. · селекція і насінництво (як організатор, теоретик і вчений-дослідник зробив значний внесок у становлення та розвиток одного з найважливіших напрямів сільського господарства - селекцію, насінництво та сортовипробування. Він узагальнив стан роботи тогочасної державної планової мережі, показав систему функціонування тогочасної організації насінництва, діяльність Держсортофонду, селекційних станцій, насінницьких ділянок колгоспів, агротехніку сортових посівів, контроль за якістю насіння в насіннєвих господарствах, догляд за посівами, збирання, обмолот, зерноочищення, зберігання на складах тощо, тим самим залишивши наукову спадщину, яка має цінність не тільки для істориків науки, її практичне наповнення не втратило своєї актуальності й сьогодні); · методологія сільськогосподарської дослідної справи у рослинництві (його наукова спадщина повязана з розробкою методики сільськогосподарської дослідної справи, яка була узагальнена в підручнику «Сельскохозяйственное опытное дело в растениеводстве и его методика» (1962), що витримав випробування часом.